tag:blogger.com,1999:blog-14738749282420555992024-02-21T17:15:11.989+02:00Україна, я і велосипедПрогулянка на своїх двох... колесах :)Unknownnoreply@blogger.comBlogger32125tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-43332268635198083442011-07-08T01:15:00.002+03:002011-07-08T01:43:14.606+03:00Велопохід 1 к.с. "Південне Поділля", травень 2011<div style="text-align: justify;">На травневі свята 2011 року ми ходили у спортивний похід 1 к.с. Це був перший похід у якому я був керівником.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Маршрут:</b> Бар — Сеферівка — Лядова — Підлісний Ялтушків — Конищів — Нова Ушиця — Песець — Сокілець — Жванчик — Грушка — Бакотська затока — Колодієвка — Демшин — Китайгород — Станіславівка — Баговиця — Тарасівка — Устя — пором через Дністер — Вороновиця — Кельменці — Хотин — Кам’янець-Подільський</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Тривалість:</b> 4 дні</div><div style="text-align: justify;"><b>Протяжність:</b> 264 км</div><div style="text-align: justify;"><br />
<b>Схема маршруту:</b><br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/VpXMk9S9PCd5CfnP9FCQIg?feat=embedwebsite"><img height="260" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEivtGPkqS7_52rAFL-C96-APHSlre1vEwKH3-_0GZww2jPpWXyAt6BRqDJhD7ljBnwqhiay8F7ZbDiupeCl2shuDJf39Jq1SZ_p_LOQ5Wmf_od_FKjFwqnrOFpBTtGyzoplSs0nPTmhyNID/s400/VelopohidBakota_1.png" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/cg3jKWMNbDQDUrzr0J4QOg?feat=embedwebsite"><img height="260" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_FrXtDX7wrK_d3xLg2ZNq3IAwM5imwsZC2hJB2hU87E-YUOImGD8t3p7Ad5ul2zsYgh9r9pzSjqTTCWWjWKtz-iyF5eCmh9LYgACJlAf4MlTtt7zeQ8M3kfs9DdVpKgpSjF4ev9Ed73Bk/s400/VelopohidBakota_2.png" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
<br />
Я не беру на себе відповідальності публікувати особисті дані інших людей тому всі адреси, телефони, прізвища, тощо видалені зі звітів.<br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;">Технічний звіт можна прочитати ось тут: <a href="http://docs.google.com/document/d/1JHXHBZtq5BMZM-89yQkNxo8ZqZNv03Bjig-EQfrX-Go/edit?hl=uk">ВП_Товтри2011_1кс_МКК_звіт – загальнодоступна копія</a>.</div><div style="text-align: justify;"><br />
Мій фотозвіт можна подивитися ось тут:<br />
<table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url(http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif) no-repeat left; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh4.googleusercontent.com/-zeWBV51A3Wo/TfZ0_y-3zvE/AAAAAAAAGgQ/jAQNMF3kKHY/s160-c/zpMRUB.jpg" style="margin: 1px 0 0 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;">Висловлюю величезне <b>ДЯКУЮ Олі</b> за написаний художній звіт і пропоную всім бажаючим прочитати його та у думках проїхатися з нами. А після цього обов'язково поїхати туди самим.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Поїхали! Оля починає розповідь... :)</div><br />
<div style="text-align: justify;">У мене для вас є дві новини: одна хороша, одна погана. Хороша новина – ви зараз читаєте звіт про похід, який МИ пройшли. Погана новина – ви зараз читаєте звіт про похід, який ми ПРОЙШЛИ. Але і погана новина не така вже й погана насправді, враховуючи, що кінець одного походу завжди породжує ідеї про наступний і фактично стає його початком.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Якщо говорити про категорійні подорожі загалом, у них є одна незбагненна властивість: якими б складним, виснажливим та напруженими вони не були, щоразу після того, як болото випране-змите, а втома поборена міцним сном та маминими пиріжками, залишається лише найкраще, найвеселіше, найсвітліше. Окрім того, наша вело одиничка четвертої категорії складності була зовсім трошки, зовсім зрідка зовсім недовго важкою, тому згадувати про неї – суцільне задоволення.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День перший.</b></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Тієї миті, коли будильник вирвав мене зі сну, першою думкою, яка промайнула, була «А може, ну його той похід, ось зараз перевернуся на інший бік, закутаюся щільніше у ковдру і…» але наступної ж я вже бігала по кімнаті і згадувала: гроші, капці, ковбаса, вірші Ліни Костенко.</div><div style="text-align: justify;">Мій залізний коник ще тихо дрімав у чохлі і навіть не підозрював про те, що чекало на нього найближчими днями. Що там приховувати – сама я знала не набагато більше – лише здогадувалася. </div><div style="text-align: justify;">Незаважаючи на те, що жирним чорним по зеленому на форумі було написано місце зустрічі «Зупинка Лісопарк», чомусь половина групи подумала про «літак» і поїхала туди, а інша половина теж подумала про літак, але все-таки приїхала на зупинку. І ось ми уже у повному складі: </div><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/X5oKtrDsv30NnmMqmC575g?feat=embedwebsite"><img height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwPjCHksMeoc5kIS-UIciLc_kb_Tmpu1qmDNoc_lON1GAAbPrZNub75TBOHbv7-o0iRq22kbj94h-b7F_D361AhGllWvDv8ANaNaZb-MnDvd9l5DvKjpqvwjprsOh9LYKhvRRsuXzlsa21/s144/DSC%2525200528.jpg" width="97" /></a></span></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><b><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px; font-weight: normal;">Iгop Зeлeний – керівник та духовний лідер, людина веселої вдачі з найвищим кадансом у групі, а також уютніца за сумісництвом</span></b></div></td></tr>
<tr><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/-Smp2VSG4zwIvDOXMV3dzw?feat=embedwebsite"><img height="144" src="http://lh3.googleusercontent.com/-LqpwH6arBOM/TfaCEbivB6I/AAAAAAAAGds/BNLovV70ack/s144/DSC%2525200524.jpg" width="97" /></a></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><b><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px; font-weight: normal;">Владислав – права рука керівника, володар «Брехунчика», а також вело майстер на всі руки</span> </b></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"><br />
<div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/uVQm7Dcn1x-QFCk2XnNy_g?feat=embedwebsite"><img height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhp9hQdmiSq4l2PmLYnpZX4PgehunL2A5jstPz5qjfWJ1iPbILBLKlG__HQjs17XwNb-hVgi3l30S5pfkUSxqgoMMIQZ9n9kGthh62RwI5KeUOtO9cVprsyMzxmifrAnyFspybXGYh61OWd/s144/DSC%2525200646.jpg" width="97" /></a></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Ольга – еколог, права рука правої руки керівника, приклад витривалості та тендітності, а також живий доказ того, що жіноча логіка може бути логічнішою за чоловічу</span></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><br />
<div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/EQjKW4jvrtF2cQw8Zq2djA?feat=embedwebsite"><img height="97" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFSlbuokf_3BtVcq8STMz6cVq02SVo7uyt8iC0X_hxkxjaCAKnTh_2XFoOUfgYxqJUd_bCjLqA-rGeLS9BORY5E8eBK3MpnI2ccpiBUCPt4jSzrSFc5hQsdIA5cwztHQ-gtKIDMHnXyIXF/s144/DSC%2525200531.jpg" width="144" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"><span class="Apple-style-span"></span></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Петрович – розробник планів «Б», найстарший та найдосвідченіший учасник групи, найкрутіші </span>гірки бере на «2:7», інструктор по вправам для хребта</div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><br />
<div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/EQKbgqbxROPDDx28_AI5CQ?feat=embedwebsite"><img height="97" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGMno-Waf79cRcENajhBmKieA66JaO-pUeO_KivybhMflGZcuQSOaYqsroJaIkEbQioLCYqCx7lEvUydAE6pwnhqXlj95gdTi3vAkp4XvgOOGa79j3Fi6-yE9795Djd2dKReHzTDrWbT15/s144/DSC%2525200527.jpg" width="144" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Надія – знавець безлічі легенд та казок, один із найсміливіших та найсильніших духом учасників</span></div></div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Lf2I4G7m_52PyFGnaxSVnA?feat=embedwebsite"><img height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjm-1JorHiOFptx0YpPtNs4W7mVX0Gg_ryGM6-oO37TRwI6QX9bjwbAwu57aDDQ6E3eoS9HdDDIeLySgJW2WbrhUhCNg14nMVrWcaosBXUjKfIHHz-hgAxZTa8iGfkTCIp_vKMg-n2WsgMo/s144/DSC%2525200526.jpg" width="97" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"><span class="Apple-style-span"></span></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Тетяна – людина, дякуючи якій ми були смачно-ситі тричі на день (плюс цукерки) і дякуючи якій я не мерзла вночі</span></div></div></div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/HTG4iJt5qAIADx0nkXIihA?feat=embedwebsite"><img height="97" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhpzBpUeG4X2aChxwCcWlC4MQ9iWxBcI4Enet00ILJsj9Nm2iJGekHKYTOY0Uz5IBaYRZtXpGdG3DL3eOBepQouAvkmueQGVWekNYaTx5PaQ5RrERimWjL3VD2Mvp8qdD03vLWqQe14NqLg/s144/DSC%2525200533.jpg" width="144" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"><span class="Apple-style-span"></span>Олег – найспівочіший та найврівноваженіший учасник походу, у вік якого ніхто не міг повірити</span></div></div></div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/S2v1zh-0kgCOS1oYs86qsQ?feat=embedwebsite"><img height="97" src="http://lh3.googleusercontent.com/-Slpzfk9-1lI/TfaB7w0pF-I/AAAAAAAAGdk/Y7GBzdoNezs/s144/DSC%2525200520.jpg" width="144" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;"><span class="Apple-style-span"></span>Ольга – писар, який багато сміявся і багато писав</span></div></div></div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/XdDkDRaw9wDdGZslu7TGnA?feat=embedwebsite"><img height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtMps8Ohp1pYzqiiX9IR_mwE1pLLw5x6NyIlE_ZVxs0M-l4K2RXtSV1K2py4ZQoqdRH7TmpqW1S4rn9wE68UqKQIhPfDFDsqIQ2Lz2cTbyfAYOwVE2wygWyFY0c7vB_a2bqEFBfE6npF_F/s144/DSC%2525200621.jpg" width="97" /></a><br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"></div></div></div></td><td><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Валерій – виконував неоціненно важку роботу замикаючого, завжди готовий допомогти-порадити-розважити та пригостити цукеркою тоді, коли потреба у ній найбільша, а вірогідність дістати її - найменша</span></div></div></div></div></div></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><br />
</div></div></div></div></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Співпраця у команді починається, скоріш за все, з розподілу обов’язків та загального спорядження. Я тихо раділа, спостерігаючи, як кожен намагався взяти собі найважче. А ще ці розповіді нашого керівника, що у попередньому поході він був екологом, завгоспом, писарем і ще певно кимось, були своєрідним викликом. Та все ж найважче тієї хвилин було, певно, нашому керівнику і замикаючому, адже не так просто змиритися з думкою, що чотири дні будеш їхати у тісному яскраво-салатовому топіку. </div><div style="text-align: justify;">Отже, речі спаковані, спорядження та обов’язки розподілені, шоломи одягнені, велокомп’ютери скинуті на нуль і ось починається наша вело подорож (тільки не сміятися): під’їжджає автобус, ми завантажуємо усі наші речі, сідаємо і їдемо.<br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"></div><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/dhZ_r2ongWIpOCJShBKofw?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuxPkbKI6WfblDMpbX0dNZn3lLXhhDkXgFxliekH87rRaKf11Nj4sknYHC2Y1Zv8qY9_Bnmlt6d0Bshd_6fbGXdIeZZCV-3jC3eLh1I6n53GHWqZJQCKbmmq9pCMbiitZtw5h9rvIimQ5y/s288/DSC%2525200359.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
<div style="text-align: justify;">Саме у автобусі, можливо, єдиний раз за весь похід, нам знадобилися наші шоломи. Тут і там чути стукіт пластмаси об полички. По дорозі до Бару на нас неодноразово вчиняли замах подушки, але на старт на щастя усі прибули живі-неушкоджені та у гарному гуморі.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/xcmiS2tGEA2LJJfSndgt1Q?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTW17t5lAOR-ZFmitTS2VqtOY1Qm_WzI-7ovN8FIQziHTCGKV3VLFgZUwYc3c8zHf-CzLhIARkuvn7jJwYyU8friX_L3H40SVsqvPd4CnRMKFMRi8huCBa9xsJVFXWp-U7Urm83hfEse-j/s288/DSC%2525200367.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">І ось уже безпосередньо він, давно омріяний та уявлюваний ПОЧАТОК! Завжди трохи бентежний та хвилюючий. Але нервувати немає коли – час суворо лімітований, тому підбадьорювані Ігорем, ми вишикуємося в одну лінію, паралельно ще щось підтягуючи, застібаючи, налаштовуючи та закріплюючи, та рушаємо! </div><div style="text-align: justify;"><br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/UnL-BGyD76h8inyFFstxuA?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLDLyIf4erhrwXULQ_ridtOxHxR9gvH_1Z0njoz9Dncd2gOdHonIF6ZFbLBpuc-gXsvq3dgT95IIM8mLkqgFzMqcZdpz7hDOPmSGCL5IqyvZMQSQDGZsvDbAnPsQCZ7lTBe9Px984JZ2CV/s288/DSC%2525200368.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
А тепер час насолоджуватися. Руки і ноги узгоджено та вправно виконують давно знайомі їм рухи, і можна спокійно озирнутися навколо.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/JZi9uSgBUlYFkuMB6n_pjw?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYxfPWYuf8_HkydOmR6F6iRaEBjtTMbFifYxNewGbwgdOG0n0eH-RkypXIym4pNqZBWo2SmOlUM2OEyyNUXw7EU6FUUhkTXXoAm3hosZ-8ioNQ6Z-q0O7OwFeimHwqERRL1CbKCTUTkfDg/s288/DSC%2525200369.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Прокладаючи маршрут на карті, ніколи не знаєш, що насправді зустрінеться на шляху: які дерева та квіти, які хмари та ями на дорозі, які люди, що будеш відчувати та про що думати. А думаю я зараз про те, як все-таки приємно їхати між квітучим яблуневим садом та стіною соковито-зелених тополь , а ще між ставком та біленькими хатами-мазанками, або весняним полем у квітах та дрімучим лісом. А ще мені подобаються польові дороги. Вони зазвичай дуже вибагливі: то вгору, то вниз, то рівні, то горбами, то сухі, то болотисті і весь час звиваються-звиваються. Ми ніби і невеликі, але ж і куряви від нас. Доводиться розтягнутися, щоб не ковтати пилюку.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/RAHC6QlOcRlAP250sEaEmw?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0_Pf02oSxXtHlyVqfYc1UxlLBhGAAA8Yk7ow7Y6QD3uYvCaZWduUcj5gNYd2R6MSPk5Hx53403XR8Uc6kDQ6eJnLdCL569Cp8ILuEWd5h5cLpuoJTV97_7DODwoW3BKMlAdSYvz5SilaO/s288/DSC%2525200379.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
А ось і наш моторний керівник вже вискочив на найближчий пагорб, а за ним Олег, а далі Петрович, а ось і Влад з Олею. Здалеку здається, що вони граються у гру: один одного наздоганяють, випереджають, пропускають, але є правило, яке ніхто не наважується порушувати – обганяти Ігоря. </div><div style="text-align: justify;">Цікаво, у тих селах, які ми проїжджали, вже перестали говорити про нас? Їм певно геть не зрозуміло, куди ми їдемо, а головне – навіщо, особливо зараз, коли купа роботи на городах! Ще й у якихось дивних, однакових для дівчат і хлопців, облягаючих костюмах та величезних пінопластових шапках натягнутих поверх обрізаних кольорових шкарпеток! Поки керівник перевіряв правильність нашого місцезнаходження, нас розглядали крізь шибки місцеві жителі. Тут почалися роздуми, а у когось, можливо, і мрії про перспективу рабства у такому ось мальовничому подільському селі. </div><div style="text-align: justify;">Час обіду. Харчуватися всухом’ятку шкідливо, саме тому на нас певно, як тільки ми повсідалися, почав іти дощ. Обід – одна із радостей походу. Усі дістають килимки та влаштовуються навколо столу. Так-так, у нас навіть стіл є. Він широкий, яскравий і його можна скласти вдесятеро. Усі уважно слідкують, як ділиться ковбаса, як розкладається хліб, як помаленьку зростають гірки сухофруктів. І раптом перша кров. Виявляється, приборкувати потрібно не лише коней та людей, а й ножі. Ніхто не очікував, що цей невеличкий, зовсім недосвідчений, кольору життя ніж наважиться порізати нашого еколога. Але на щастя, у нас була знавець свого діла медсестра Надія та Валерій із купою вологих серветок. </div><div style="text-align: justify;">І ось омріяна мить настала - нам дозволили їсти.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/li8Nqjc-a38MBNdy4QBCBg?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8C_ifR34ZHoHRfz_vbSLWL5E_yslZ64veKokeZProvYn5ftVEOelQ6_eoABb_RBwVsE5X0-lyL3khvlyAjnjziGFP-hr7jWTfV5ALgv51VvcHJ2iKjD5I_HsAJNwAO_9VtFZH3YCPJDha/s288/DSC%2525200383.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Їжа удвічі смачніша, коли дійсно голодний і лежати удвічі приємніше, коли на це є усього 10 хвилин. Чим менше у моїй жмені залишається горіхів, тим повільніше я їх їм. Голод втамований – можна тепер і пожувати. Їжа скінчилася – можна тепер і полежати.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/OTEuSnXOue7t-GX6q049pQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="http://lh5.googleusercontent.com/-DdxRf3iDCI8/TfZ4nI1meeI/AAAAAAAAGYk/qyMdlcIDDs8/s288/DSC%2525200384.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Після обіду час летів швидше. Все навколо, як і ми, було вмите дощем, свіжим та яскравим. Спадало на думку, що дощ нарешті знайшов тих, з ким можна побавитися. Він починався, керівник підіймав руку угору, усі зупинялися, злазили з велосипедів, розстібали вело баули, шукали куртки, знаходили куртки, одягали куртки, застібали баули, залазили на велосипеди … і у цей самий момент за дивовижним збігом обставин він зупинявся. Ми злазили з велосипедів, розстібали вело баули, знімали куртки, ховали їх, застібали баули, сідали на велосипеди. І як тільки рушали – знову починався. Так повторювалося декілька разів і врешті-решт ми перестали на нього реагувати взагалі, та й що з цього дощу візьмеш, він же весняний, маленький іще.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/PS6yrP5RMDymC01Hc5H-Ew?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2LK4mcJGPAiveVQBZGvBEK-Ak12FWl46xCwZenAJPyZJJwp3Ke1aItvPo_XzdpOJWialO5MtlV-W9MForUEkxwSloBs_LQBcESuVfQnvpgC1doISYZxzBE32OqGwAD-0ocjCrvbWHCbs5/s288/DSC%2525200390.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Жоден атракціон не зрівняється за різнобарв’ям відчуттів з крутим спуском у квітуче українське село, коли легко і швидко, і коли неочікувано гарно, і коли назустріч вітру та дощу. Ну хіба що з таким самим крутим підйомом, коли тяжко і тяжко, і тяжко і тяжко, а потім знов тяжко і раптом тяжко. Але, певно, такі закони життя: за кожен захоплюючий спуск потрібно розраховуватися підйомом!<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/M8C9WqjlKDh3huxCo6H0Uw?feat=embedwebsite"><img height="194" src="http://lh4.googleusercontent.com/-zZ_s0A8jQf4/TfZ5HH1NZjI/AAAAAAAAGY0/-t0yIBuRS7I/s288/DSC%2525200392.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Ми купуємо хліб на вечерю. Це означає, що вона вже десь близько. І на душі стає радісно. Щастя, що у подільських селах майже біля кожної хати є криниця, з якої можна за «доброго дня!» та «дякуємо!» набрати чистої холодної води. Але ще більше щастя – це люди, які гостинно запрошують нас на власне подвір’я набрати цієї самої води, просто підставляючи пляшки під потужний струмінь.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/1IylQRyQ2qOjmysI33t_5A?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJU2mxgvMJ7Qfs6ECvFkih9cafqNUrBiBNbsWFa6IO-Fq2GwauXprI-Xm0L99ZH_cy5A1qcGRYNJQ9tzsKhc-oBIFIWSdoFgz1fRCiMHAKMXkvTiALzEpiey17aePb8fnKhCDjQ2OuKS7K/s288/DSC%2525200402.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Я не знаю, яким легким підйомом ми заробили той останній спуск перед ночівлею. Щебінь, щебінь, яма, камінець, гілка, щебінь, щебінь, щебінь, камінець. І усе це під кутом 35 градусів. Я затискаю передні та задні гальма одночасно до болю у руках і все одно невпинно наближаюся до попереду їдучої Олі. А у голові одна і та сама думка: якщо що – Бог з тим велосипедом, головне відскакувати убік. Але ось уже я на горизонтальній площині і можна полегшено зітхнути. Я навіть трошки пишаюся собою, але недовго, лише до того моменту, коли дізнаюся, яким чином долають цей спуск місцеві хлопчаки. Кому-кому, а їм є чим пишатися! То звичайно зрозуміло, що за великим рахунком можна спокійно обійтися без шоломів, рукавичок, спеціальних вело штанів та іншого «мажорського непотребу», але як по такому можна спуститися без гальм?! Прочитайте це ще раз. Вам не здалося і я не помилилася - без гальм! На наші спроби з’ясувати, як йому це вдається, він відповідав просто і безпосередньо «А шо там такого? Встав-впав, встав-впав!»</div><div style="text-align: justify;">Час шукати місце ночівлі.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/KSrKC_WKlkqE-8t3HEa0ZQ?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi891pbELxtifno01VU1R4h7QCclyUIj15HKVZctgpXhN09sFmBTzkHc9NC39pUIrSTh1m7QEph0DwMd_YYN8Udowacie_Q6FN9fsIJR4dDW3V35_z8h_9gntSzobJ1cWTKGk5IJB9OC8mW/s288/DSC%2525200403.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Люблю я походи за те, що ніколи не знаєш, де проведеш найближчу ніч. А ще я люблю їх за те, що можна повибирати, де ту саму ніч хотілося б провести. Цього разу ми забажали переночувала у мальовничій долині ріки Ушиця. Зліва ліс з дровами, зправа річка, навколо – живописні погорби. Чого іще бажати?<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/HHkTxgxQNwct0-iN3fW1tg?feat=embedwebsite"><img height="193" src="http://lh3.googleusercontent.com/-YRzY2_drVI4/TfZ7-LOwyJI/AAAAAAAAGZY/Ni4znRMWihA/s288/DSC%2525200404.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Усього за півгодини зовсім дика галявина перетворюється на обжите на затишне туристичне поселення. Домівки будуються, коники заводяться до стійла, прив’язуються, та накриваються, запалюється ватра. Ігор заздалегідь потурбувався про наш комфорт: таганки, пательня з ручкою, кольорові прихватки, дерев’яна ложечка для помішування підсмажки, дощечки для нарізання овочів, тертка, ополоник. За таких умов можна не те що суп зварити – рибу нафарширувати.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/3eefyN-PtqlbXRXDFhYmpQ?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVFuTNaYRHggN8iaLHJz7CtIhlbfehBGAAeHTILMQTYWh2_hXYXtK_b4Z9FeySSvoBVS1-rvS2gCUp_fgU7dohsY5JCGz4l9UgJkZU5nZzODustr6N1fI0koMYU9_x-UiX6GxQNmJ7mD8P/s288/DSC%2525200407.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Наше невеличке туристичне плем’я гуртується біля вогню. Більше немає потреби боротися з утомою. Можна влягтися-всістися зручніше, неспішно попивати гарячий кисіль та насолоджуватися важкістю в кінцівках, відсутністю думок і наближенням вечері. Певно, ніколи ми не буваємо настільки групою, як у момент розкладання їжі по тарілкам, коли усі, однаково голодні та однаково втомлені, уважно спостерігаємо за рухами розкладаючого та чекаємо довгоочікуваного «розбирайте». </div><div style="text-align: justify;">Якісне заварювання чаю – мистецтво, а в туристичних умовах тим більше. Наш керівник опанував його у повній мірі: після того, як вода закипіла, він відставляє її убік, набирає повну жменю чаю, високо підіймає руку угору і з силою б’є чай об окрім. Якби не знати, навіщо це, може скластися враження, що то готується відьмацьке зілля і в момент, коли перша чаїнка торкається води, як мінімум, має прогриміти грім. Але єдине, що стається, заварка до останнього листка опускаються на дно. </div><div style="text-align: justify;">Ми смакуємо чай, смакуємо відпочинок, смакуємо останні миті дня. Завтра буде новий день, нові пригоди, нові «о, ще один підйом», але усе це буде завтра, а попереду солодкий, міцний, туристичний сон. </div><div style="text-align: justify;"><br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/73BtWeHh2EBs9z5deV7pUA?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5lXnzp1mdBlNn-FhS6wNpr8jeXrf-S_tGBNQw5J_173JlOfHQAuNYN0bWxoHXUa5x9QM0BcFUhzcU0sLSkNm2DKFvS-ZZz1yL69I1h8eNsC1ZckUzUNGGcyRsthCJ9zgOC__UiK87GfLr/s288/DSC%2525200425.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;"><br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День другий</b></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Як ви прокидаєтеся зранку? Скоріш за все під будильник або під чиєсь «Час вставати! Ти вже запізнюєшся!», а ми прокидалися під наступний дитячий віршик, озвучуваний нашим керівником :</div><div style="text-align: center;"><i>Ось вже сонечко сміється</i></div><div style="text-align: center;"><i>Пісня жайворонка ллється</i></div><div style="text-align: center;"><i>Вже прокинулась травичка</i></div><div style="text-align: center;"><i>Пострибала десь синичка</i></div><div style="text-align: center;"><i>В лісі зайчик пробудився</i></div><div style="text-align: center;"><i>Їсти моркву заходився</i></div><div style="text-align: center;"><i>Тільки ти не хочеш, соньку, </i></div><div style="text-align: center;"><i>Покидати колисоньку</i></div><div style="text-align: center;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Я впевнена, у всіх, кого цей віршик збудив, усмішка на вустах з’явилася раніше, ніж порозплющувалися очі. </div><div style="text-align: justify;">На відміну від вечора, туристичний ранок зазвичай доволі динамічний та метушливий. Потрібно за короткий час встигнути попити, поїсти, переодягнутися, поскладати намети та особисті речі, перевірити справність велосипедів, порозбирати усе загальне спорядження, позакопувати-поспалювати сміття, поприв’язувати усе до велосипеду, понамащуватися кремом для засмаги, понабирати особистої води та налаштуватися у дорогу. У цьому процесі головне – дотримуватися послідовності! Спочатку переодягнутися і витягнути усе необхідне, а вже потім лаштувати баул на велосипед, а не навпаки.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/De0OO-U7gccCG-I3S_Accw?feat=embedwebsite"><img height="194" src="http://lh5.googleusercontent.com/-H7hLMxHepKs/TfZ9zlRcPTI/AAAAAAAAGao/YPwcf_hqP5g/s288/DSC%2525200428.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Їздовий день почався з підйому по вимощеній не одне століття тому дорозі. Вести велосипед у руках по бруківці під палючим сонцем – сумнівне задоволення, зате суцільне задоволення спостерігати, як там і тут кульбаба проростає крізь каміння та життєстверджуючи височіє над ним. Однак не довго довелося нам відпрацьовувати техніку підйому велосипедів бруківкою та насолоджуватися пейзажами. Нарадою у складі Ігоря, Влада, «брехунчика» та мапи було вирішено, що нам все-таки у протилежний бік. І тут нам випала рідкісна нагода відпрацювати техніку спуску велосипедів бруківкою, з чим ми успішно впоралися. Але вже за відомими нам законами, на зміну спуску досить швидко прийшов зігріваючий підйомчик, де і був переїханий перший за цей день вуж. Я крутила педалі на 1:1 і з усмішкою згадувала слова брата про те, що 8 і 9 зірки нікому не потрібні. Можливо, якби у мене були ще 11 та 12, не довелося б доводити його останні метри у руках.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/hnhnQcaqTy5oujJCUqTFiA?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWKlpNFkTz7go0zFTRMqkk6twKNPSkp_3b6ApkhcHIx6o2BlZpZg64QT_D2A1YKaJLvZ9UyDKzNgN2dm1njZ5Mhgbwf3jyQDX-_NQvhrPia9zcEmJUOihZw6Z_CdOZqATLstBCy_qdjVPC/s288/DSC%2525200432.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">«Не такий чорт страшний, як його малюють». Якщо перекласти це на мову вело походів, отримаємо «Не такий той підйом крутий, як здається здалеку». І справді, ми колективно дійшли висновку, що чим ближче до підніжжя пагорба, тим пологішим він стає, ніби вирівнюється для нас, і вже немає жодних сумнівів, що обов’язково виїдемо. </div><div style="text-align: justify;">У селі з їстівною назвою «Грушка» ми вирішили організувати невеликий перекус. З печивом, солодкими батончиками та морозивом ми влаштувалися хто на камінцях, хто під парканом, хто при дорозі у тіні дерев. Це так чудово, що багато умовностей у поході спрощуються: можна всістися там, де забажається, прямо на землі та жувати улюблені шоколадки.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/C6IiNslru6-8E8hsqPA6LQ?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8BUjase70JVN7kQRMxnWNJuSjwddPJKVAwAaB8zggB1twBG8c-71MdoHn-uWc3SkLv7a96FeFaVZHEmoUZYYND2fbl4OqhTB4OVstzS_inXID22__O3vEXJu8e9ENgEOiie9BBVK5U644/s288/DSC%2525200439.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Вже під’їжджаючи до Бакоти, ми на практиці переконалися у раціональності правила нерозмовляння під час їзди та правила дотримання дистанції. Розглядаючи краєвиди та слухаючи розповіді Ігоря про те, де він тут останнього разу ночував, я зовсім забула про те, що за кермом. У перший момент я усвідомила, що падаю, у другий лежала на землі, а у третій на мені опинилася Надійка. На щастя, все скінчилося загальним нерозумінням, що це було та пилюкою на нашому з Надійкою одязі. </div><div style="text-align: justify;">З вами колись траплялося, що мозок каже одне, а відчувається зовсім інше. Якщо не було – відвідайте Бакоту і безсумнівно зрозумієте, про що мова. Я стою над річкою, я знаю точно, що це річка і на карті написано, що річка, і всі решта вважають це річкою, а стан такий, ніби я на морі.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/o1JJJomU6yeMO7Jj6lDFDA?feat=embedwebsite"><img height="103" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhxc6D0SVCTdxak24rYq1a-SRwlcPbKbsgLaF4fsgewEg1l7-TcKvmVo339A8aDOlU-EbOpaA4_PtGbZxWTfGYTbt-8A7L8qMtvThq1MElzKySXssUtW26ne_aJZofNOdfc743lxiI_h-0/s400/pano1.jpg" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Навколо велич та краса. І це та мудра, виплекана століттями велич, яка не пригнічує і не тисне, а надає крила та дарує спокій, напуває силою та примирює з навколишнім світом, дозволяє торкнутися вічного та відчути себе його невід’ємною частиною. Я зосереджено вдивляюсь у блакитно-зелену далечінь і намагаюся запам’ятати кожен пагорб, кожну скелю, кожен обрис Дністра, кожен аромат, кожен відтінок, кожен подих вітру та кожну тінь від хмар, аби потім я могла приходити сюди за власним бажанням, у будь-який день та час доби…<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/0pP5AhWrc7yWqSCVY2j11w?feat=embedwebsite"><img height="194" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgk_wf9aqrwTS-u4yPNcKWEB6cGVDnFhKfaQbF5EE4AFnSVVQ8s1NuKn6dWMbBCsoi6YtIMfEBBE4_l3GvpzgX7To6tf-VpysqKMYw9kYP34uOxj30PWhnzniu3ooOFwhPzH1aKOhDkUO5V/s288/DSC%2525200458.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
«Поїхали!». Перше, що я відчула - роздратування від того, що хтось наважився втрутитися та зіпсувати цю тендітну гармонію. Лише декілька секунд потому я усвідомила, що це Ігор – мій керівник і що я у вело поході і час рухатися далі. </div><div style="text-align: justify;">Ви вважаєте, що спускатися сходами легко? А якщо з велосипедом? А якщо з навантаженим велосипедом, що весь час намагається вирватися вперед? Мені доводилося контролювати кожен рух, аби не дати йому утекти та збити мене з ніг. Підвожу до сходинки, пригальмовую, опускаю переднє колесо, проводжу його трохи уперед, опускаюся сама, ретельно відслідковую момент, коли на землі опиниться заднє, і сильно затискаю гальма. Щоразу коли заднє колесо бухкалося об землю, у мене стискалося серце та рефлекторно заплющувалися очі, так я хвилювалася за свого металевого друга.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Feh7jHikbLtSKD_wE_OewQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="http://lh4.googleusercontent.com/-eiMQVysaDYQ/TfZ_IynCdDI/AAAAAAAAGbQ/sjgvl-i3RfM/s288/DSC%2525200460.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Ми відвідали скельний монастир. Він зустрів нас сирістю, прохолодою, квітучими черешнями, джерельною водою та барвінком, що любовно обплів усе довкола. Певно, бути монахом не так вже й погано, особливо у такому затишному куточку. </div><div style="text-align: justify;">Далі на нас чекала вузька лісова стежина з купою несподіваних поворотів, підйомів, спусків, камінців, гілок та зустрічних перехожих, але усе це в оточенні весняних дерев, трав, квітів та неймовірних краєвидів.</div><div style="text-align: justify;">Обід ми влаштували на березі Дністра. Тут була можливість втамувати голод, охолодитися, позагоряти, походити босими ногами по гарячому дністерському камінні, та просто відновити сили для подальшої дороги. Дякуючи Надії, яка повідала нам легенду про походження назви «Дністер», на обід у нас була і духовна їжа.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/fDBbRD0Z0qLg0ITAqgrVuA?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWl50T0p_ofxywNgcDSm2qJraulopIMbLic-rVJ9zCV6a7ggw3ZEC0oE4G_N6eYpdf3fAptKC66um7FCmJxgyAalIqT0pLo9Nph2lq-doKxSET1ghfK4zkl6f5QIjwNIMBOqi8QAdj4smf/s288/DSC%2525200471.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Наша подальша дорога пролягла уздовж річки.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/AWDjJB7PYmDJvsyiCf655A?feat=embedwebsite"><img height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjO0ERxXCW8mNFDvaBoDAlWWD_26gnBT45gnADOab0v9wg7aGNw6JFGpbFLGEkHB-rIgpy3HW2h2ejlNniy6rQCj2geLhA-aIrMvag0b0wCV_xQCkR-u2ogRlA7cFeGd2TfrhhFeoMn3N9K/s320/DSC%2525200475.jpg" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Спочатку оманливо рівна та привітно-зелена, вона по мірі пересування все частіше розважала нас усілякими дрібними перешкодами. Однією із найцікавіших був вузький імпровізований місток, зроблений зі стовбурів та гілок. Я дивлюся, як хлопці по двоє переносять велосипед за велосипедом через міст. У такі моменти я найчіткіше усвідомлюю значення слова група. Це коли немає твого-мого велосипеда і твоїх-моїх проблем, а є спільні велосипеди, які потрібно перенести або спільні перепони, які необхідно подолати.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Ie-ykuyVYn0jU_VjMWBCsA?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHDMXyUZKDu5HaPpuJOV21yAbq1yOQc4LV7FO8Nhq1mL4snk03jR37R8VBenwCCxCryRsubXE2FFwK1zWVE_merJE_-ge6BySUgS8D-OEB-loEvLfgtMNUZgBS89eDk0JwxsF1Yi5UCsVh/s288/DSC%2525200478.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Як виявилося потому, той місток був своєрідним відпочинком перед останнім підйомом цього чарівного дня. Тепер час велосипедам їхати на нас. Поспішати нема куди, та й нема як, тому ми тягнемося повільним вело-караваном та глибоко втягуємо в себе чисте лісове повітря. Я розглядаю дерева. Вони особливі у цю пору. Листя з’явилося поки лише на самих кінчиках найтонших гілок, тому таке враження, ніби воно висить саме по собі у повітрі не має жодного відношення до дерева, яке його насправді породило.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/TIJ8715AKEfdC33fx_eE-Q?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjF4XSpdTrpR0CBhyphenhyphenNBlb6UIJqn3QSjSF7uvIVdEQDQEbrbU-qjmTdEoyL-_UJdBQ4f6Cil89sqfTcEikgR9398V_fk7EEZkv3MxQMCmuvQs-gkw1qx83BOg2M2-wBhBeLJ55xWd7pMstHA/s288/DSC%2525200480.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Почалася ділянка, де одному виволокти велосипед практично неможливо. Відпрацьовуємо техніку підйому велосипедів по двох: один керує, інший штовхає. За моїми особистими відчуттями, так легше не удвічі-у десятки разів, і доказом того було те, що ми з Олею не те що вийшли – вибігли на пагорб, сміючись та розмовляючи.</div><div style="text-align: justify;"><br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Ol1Q2kV_klMwpl2VDt_OuQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUmgo83i3G-LRgAZKV8vF0otrZpytXgcfOKSYQ9R1vrHq1FqBBd8XpclDqyinUL2rFadWJlzJhlX9v8PIDESLbk8KStUlp6j0KCPy5q_cOIaAECX_dVsoJi8KB4j9REQJC0EqMRHN3NZ7O/s288/DSC%2525200466.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">І знову простір. І знову радість для очей та втіха для серця. Але моя втіха на цьому пагорбі була з ароматом крему для засмаги, який, як виявилося, витік та розмастився рівним шаром по одній з кишень мого велобаула. Я його відчищала вологими серветками і лише зрідка піднімала погляд на оточуючу красу. </div><div style="text-align: justify;">Випадково натрапили на старезний цвинтар. Усюди кам’яні хрести та плити і всюди на них щось написано. Ми з Олегом підійшли до одного з найбільших, ще й якоїсь чудернацької форми. Хвилин десять ми намагалися розібрати, що на ньому було нашкрябано. Прочитали всього кілька слів, а зрозуміли ще менше. Лише через якийсь час ми звернули увагу, що могила скоріш за все була розкопана. Стало якось моторошно, тому далі ми вже й не силилися зрозуміти сенс отих закарлючок, та й кому вони потрібні взагалі. </div><div style="text-align: justify;">І вже традиційно їздовий день ми завершили стрімким спуском, на якому наші коники весело підцибували, а ми неспішно перекочувалися з камінця на камінець, уважно слідкуючи за попереду їдучими та витримуючи баланс прискорення-гальмування.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/ysGiyxjmD7RbB6QXnlJcMA?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKxQyS2vvQoJ9_-K2Ya0n47gmyoNzN1Vb5g6SmnS3KoCt8l6BqyXYJ2qiBF6bYKTH1olEF7fVlF9GzJCVU-CwAPz_EdqiXC0d7uQJ_NvBK1vs_57BZ_vrTN8L6Ju3AWEq_eJl8YPxRNe4p/s288/DSC%2525200484.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">І знову ми ночуємо не будь-де, а на зручній галявині, вкритій м’яким трав’яним килимом та відділеній від усього іншого світу деревами та річкою. </div><div style="text-align: justify;">Я спостерігаю за тим, як стягуються до вогню килимки і розмірковую, яка це все-таки корисна річ. Він може трансформуватися практично у будь-що. Коли лежиш біля вогню і милуєшся зорями це – ліжко. Коли подали вечерю, він перетворюється на стіл. Коли біля тебе вмощуються товариші, він стає лавкою. А ще з нього можна робити стілець і подушку, затулятися ним від сонця і вітру, а також використовувати його у якості ширми для переодягання. </div><div style="text-align: justify;"><br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День третій</b></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Почався цей день із броду.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/uGONhfoozH4MAgGRiIYkVg?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPWt-UxZnnD4vX9eWIFHvfzqPjltABaVPSlgrZgMDutGg2uH7YhLMoHeR5OvqNrKYA0Cyx1E4mawAzs7DS3lFUioZMuycFbWtZSGxuoo9EKDCMZnghLbHfsQeY8NZwG597XA3tDSNfARHx/s288/DSC%2525200488.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Ріка Студениця, яка ще вчора була нашою захисницею від гостей із тутешніх сіл та купелю водночас, сьогодні стала перепоною між нами та нашим подальшим шляхом. Кожен, хто як міг, ми переправляли наші велосипеди, речі та самих себе на протилежний бік. Цікаво, що у кожного свій власний підхід до подолання подібних відрізків дороги і думаю, по тому, як вело турист переходить броди, можна частково скласти його велотуристично-психологічних портрет. Наприклад Надійка навіть не знімала вело баул, а просто закинула велосипед разом з усіма речами на плече і впевнено ступила у воду. Дехто брав баул на плечі, а велосипед у руки. У мене чи то сил замало, чи то сміливості, чи то мені хотілося більше у воді поталяпатися. Я декілька разів бігала туди-сюди, поки все переправила.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/UgGC6-DUbvNgLD7aM49Vew?feat=embedwebsite"><img height="193" src="http://lh4.googleusercontent.com/-cHrAqBmQx14/TfaA7AEdcBI/AAAAAAAAGc4/RLbcCfklJi8/s288/DSC%2525200490.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Ми востаннє окидаємо оком місце нашої ночівлі, прощаємося з ним та дякуємо лісовим, річковим, кам’яним та усім іншим духам за те, що були гостинні до нас і забезпечили усім необхідним для відпочинку. </div><div style="text-align: justify;">Цього ранку ми дійшли одного важливого висновку: справжній українець має розмовляти суржиком та їсти сало. Усіх тих, чия мова трохи краща за середньостатистичну російсько-українську мішанину і хто добровільно відмовився від м’яса, потрібно перевіряти на політ надійність.</div><div style="text-align: justify;">А попереду на нас знову чекав Дністер, а точніше його петля у селі Демшин – одне з наймальовничіших місць у Подільських Товтрах та на нашому маршруті. Тут Дністер величезною прохолодною рукою обіймає острів, турботливо оберігаючи його від випадкових перехожих – лише найсміливіші та найвинахідливіші можуть дістатися туди. Сьогодні сонце сховане за хмарами і сіється невеликий дощ, тому Дністер вже не іскриться і не міниться фарбами. Але йому так, певно, краще - сонце не випалює його тіло, а дощ повертає забране учора.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/VnHRhNE9CLWFgbvZ7ocLaw?feat=embedwebsite"><img height="158" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjzFiLXtuB0eeNbhKe8n3LWogZ10HldgUelpAA3veAoIW8yolELKe53GNO79Iuyie95P3dwU24m6nvoBJgoEPsNF8p2N0nDc0AMsFLNaIM14GhoXKGQcoprjL_Pu_ETSJudKiuKn909BkR-/s400/pano2.jpg" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Звертаємо увагу на купи сміття, які потрохи підкрадаються до ріки та загрожують у недалекому майбутньому перетворити цей витвір природи на сміттєзвалище. У нас виникає ідея, що непогано було б влаштовувати час від часу екологічні чистки серед населення. Єдина проблема – рівень екологічної свідомості наших громадян такий, що після подібних заходів, скоріш за все, не буде кому проводити наступні. </div><div style="text-align: justify;">Далі на нас чекала річка Тернавка та унікальний Китайгородський геологічний зріз, де вченим надана рідкісна можливість дослідити прошарок, що відповідає фігйогознає якому (але дуже-дуже давньому) леоліту та визначити, що тоді відбувалося із Землею.</div><div style="text-align: justify;">Час так повільно тягнеться, коли їдеш під дротами високої напруги, а ще це огидне потріскування. Я вже думаю: ну добре, вдар мене, тільки припини погрожувати і тріщати. </div><div style="text-align: justify;">І знову вода - річка Тернавка захопила частину дороги, по якій нам необхідно було проїхати. Щоб не волочити велосипеди кущами, ми вирішили їхати прямо по воді. Першим ми дозволили спробувати нашому керівникові. Ну мають же бути у нього якісь привілеї! Після того, як Ігор успішно впорався, ми один за одним, сміливо та впевнено, створюючи навколо себе купу бризок, долали цю невелику перешкоду.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/9nR6HtcVLToGNF53JIYV3g?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhH2lIoP7szDjpY7ZkKcMlHqB9UMvehD8j9YW6fvccUG9MK7UWFEZrTVqjBWyBDzkgkWUbTwjb7ost5zRoRLnkY0XdnKyfp2QSBduqqNTUaCBXjSq5qXCtBkPAz7JarvUoVo-H3MjCVFQWr/s288/DSC%2525200510.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
А далі був дощ і болото. З кожним метром велосипед ставав важчим, а ми бруднішими. Так як крила на передньому колесі у мене не було, так само як не було бажання смакувати тутешній грунт, я намагалася поменше розмовляти. Ми розглядали один одного і у кожного поставало питання: цікаво, я такий же брудний, як він(вона)? Але найболісніше було дивитися на мого вірного друга. Я навіть і не підозрювала, скільки багнюки на ньому може накрутитися. Певно, якби він міг розмовляти, він би мені сказав «Подивися, що ти зі мною зробила! Навіщо ти нас сюди заволокла?!».</div><div style="text-align: justify;">Пором переправив нас, мокрих, брудних і на той момент уже добряче голодних у Чернівецьку область. Першими, кого ми зустріли на протилежному боці, були пластикові пляшки. Вони, різнокольорові і однаково непасуючі до весняних кущів та дерев, сотнями лежали на березі, спотворюючи його. Це Дністер їх повипльовував – повернув людям їхні подарунки. Сумною, безглуздою і нещасною здавалася ота закидана сміттям «Подяка за чисте узбережжя». </div><div style="text-align: justify;">Обідати серед природи, олюдненої таким збоченим чином, нам зовсім не хотілося, тому ми відійшли подалі, куди чума олюднення ще не дісталася. </div><div style="text-align: justify;">Вогка земля + вологе повітря + мокрий одяг + холодний вітер + здоровий апетит = швидкий обід. Такою була одна із найважливіших закономірностей, виведених того дня.</div><div style="text-align: justify;">І ось ми вже знову на конях – поспішаємо до вогнища, до таборового затишку, до відпочинку. </div><div style="text-align: justify;">Ще зовсім небагато дощу та болота і ми вже знову набираємо воду на вечерю. Ще не на кожному буковинському обійсті є насос, тому цього разу користуємося лійкою та квартою. Але і тут знаходимо плюси. Поки набирали наших 18 півторалітрових пляшок, почули від хазяйки багато цікавого про тутешнє життя, про погоду, про вело туристів, які тут проїжджали та багато іншого. За те, що ми покористувалися криницею, нас ще й паскою пригостили. Виявляється, бувають і такі – добрі, щирі і неосяжно щедрі люди.</div><div style="text-align: justify;">І до вечері нам випала нагода ще раз у цьому переконатися. Перед самісіньким виїздом із села, за три кілометри до місця ночівлі у Петровича пробилося колесо. І одразу нас оточила ціла зграя (тверезих і не дуже) бажаючих допомогти. Все-таки міським жителям є чому повчитися, що пригадати та переоцінити. </div><div style="text-align: justify;">Цього разу ми ночували біля озера у доглянутій чиєюсь турботливою рукою лісосмузі. Мені довелося примиритися з думкою, що засинати мій велосипед буде сьогодні немитим і вирішила у знак солідарності не митися також. А ще дивлячись на Влада з Олею, які заходили у озеро чистими а виходили брудними, і зовсім згасло ледь жевріюче бажання вже вкотре за цей день освіжитися. Справа в тому, що дно озера виявилося болотистим і вилізти з нього так, щоб обидві ноги залишилися чистими, було практично неможливо.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/uvsbMrrtgpmk6S7NCh3w6w?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiqB_eEw-U7feXNGfsgcWm3Xkdz6foHoiVI5w683dIEB4HY25tLZRQJG10XCtaYC0S8R6uqnzLbXJ1X0LMZrBRAOQKlEPhEwHNim2Msvp_Vn9iSrs68zgAvJRhqyQmaIj8-aq0Mbc2ERLCe/s288/DSC%2525200517.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Дякуючи Зеленій «уютниці» та черговим, цей вечір вийшов на диво домашнім. За допомогою тих самих чудо-килимків, Ігор змайстрував щось на зразок стін, які ховали нас від вітру та створювали атмосферу затишку. Кукурудзяна каша ліниво булькотіла у котлі. Ігор, Влад та Петрович розповідали нам цікаві епізоди зі своїх попередніх походів. Мокрі дрова диміли, змушуючи нас плакати та пересідати. А я вже починала шкодувати, що цей вечір останній, а я ж тільки вбулася, тільки звикла до відсутності усіляких міських зручностей, тільки пригадала вже забуті радості походу, тільки почала відкривати нові. Я лише розігналася, а вже час зупинятися. </div><div style="text-align: justify;">Однак у мене попереду були ще кілька годин вечора, ніч і майже цілісінький туристичний день, тому я заспокоїлася і ще з більшою наполегливістю продовжила насолоджуватися зорями, їжею та нашою веселою компанією. </div><div style="text-align: justify;"><br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День четвертий</b></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Наш ранок пройшов під девізом «Правильно вихована собака – друг людини». Увесь час з моменту прокидання до закінчення сніданку, Петрович розважав нас веселими історіями про наших волохатих чотирилапих друзів. Виявляється, не кожна собака, вже досягши дорослого однорічного віку, знає про те, що вона – собака. І завдання Петровича – виховати з цих котів, дітей або ще з чогось, у що їх перетворили їхні володарі, найкращих представників свого виду. Я вже вкотре пересвідчилася у тому, що немає неважливих, несерйозних, невідповідальних та нецікавих професій. І вже вкотре усвідомила, що навколо безліч неймовірних, захоплюючих речей, про існування яких я навіть не підозрюю. </div><div style="text-align: justify;">І ось цей момент настав. Як мені не хотілося, але рано чи пізно це мало відбутися. Відтягувати далі вже не було куди. Я дістаю вологі, брудні, холодні кросівки, набираю повні груди повітря, заплющую очі та взуваю їх. Ех, не найприємніші відчуття, сказати відверто. </div><div style="text-align: justify;">Але то ще були квіточки у порівнянні з наступним завданням. Себе не так шкода, а ось велосипед свій я довго обходила десятою дорогою – страшно було глянути на нього. Однак похід – не місце для сентиментів, тим більше незабаром знову у дорогу, тому зібравши волю у кулак, підходжу до нього, оглядаю та оцінюю, що можна зробити. За допомогою невеличкою палички відчищаю найбільші шматки болота. Добряче заіржавілий ланцюжок сяк-так витираю та змащую. Знову оглядаю – вже трохи краще. Інші члени команди теж намагаються довести до пуття своїх металевих друзів. Хтось жартує, що ми по вуха вляпалися у болото вело туризму. Таки-так!</div><div style="text-align: justify;">На маршрут виходимо пізно під Ігореве «Ну давайте, народ, поїхали ! Скільки можна збиратися!» Сьогодні ми їдемо виключно по трасі. Це добре і погано. Добре, тому що мало-помало, з велосипеду облітає присохле за ніч болото, тому що можна пооглядати навколишні поля та села, особливо не зосереджуючись на дорозі, тому що можна розігнатися до 40 кілометрів на годину. А погано, тому що не можна їхати по двох і спілкуватися, тому що впритул проносяться величезні вантажівки, тому що немає ніякого елементу несподіванки – просто нудно рівна дорога.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/jFOcl2j2ii3T-qwCTqqNeQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjon98xNQE5J2Qdfwxt3w3TkR_CZzdudyPbJ9fFIeVDLiKsGFFmMnzgyhyphenhyphenMYoB3dbyIfFWI8qtfLeubIEVhFMoB7PO5JfvmicC98O0TSsRsATItmxQYKD7Oz7Li6Rmqs9Z09wZF7bXIMiYQ/s288/DSC%2525200537.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">І ось ми вже у Хотині. Сьогодні тут проходить фестиваль «Битва націй». Доводиться вести велосипед у руках, щоб нікого і нічого не зачепити. Усюди машини, столи з різноманітними сувенірами, курені з пивом, м’ясом та музикою, автомати з кока-колою та кавою, стенди для стрільби, надувні дитячі атракціони і люди-люди-люди. І кого тут тільки немає – наші та іноземці, у середньовічних одежах та у спортивних костюмах, молоді та старі, тверезі та напідпитку. Після лісів, полів та рік я просто розгубилася у такій концентрації такого різноманіття речей та людей.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/EkZX-1jwvO6E-XpaGhszBQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigfknvWfWnV2lGrA9YvPHU41zqe_v69e5PzooeWv63xHQqH0gBYTMssHKtodk8nGcmAuYjoWMBW1URsP8Bw_hyphenhyphenO4b2m6DJUyFajKwBxNU20zyYFoId2pYSTRl9QyLnavgZH3vWgTP9zfpH/s288/DSC%2525200613.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Натовп менший там, де крутіше. Видираємося на найближчий зелений пагорб, залишаємо «коників» у траві «попастися» і самі влаштовуємося до обіду. Сьогодні він особливий. У повітрі відчувається легке задоволення тим, що похід майже закінчено і що пройдений він успішно. Можна розслабитися і без жодного напруження та поспіху погрітися на сонці. На це нам сьогодні виділялося аж цілих півтори години. Був час перекусити, полежати, повибирати сувеніри, зробити фотографії у середньовічних обладунках та порозглядати костюмованих учасників фестивалю.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Wbp8Qq5RcLP0MGYFyID5Vw?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilEhEH7LZkXbFI0IgHqQOk6G9yXC5YNREf2ohG38cNRX7fcj_zeucfMs4vdFFu4Bt7PlV6GDRbt7i3dIyBK90nS9fxEHhiwNHfoqcV8hvgXthxIdPDYvQaCmOa6PQxvUI5YTn1sT4bjP6W/s288/DSC%2525200569.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Наступним на нашому шляху був каньйон Смотрича. Затиснутий між промисловими спорудами з одного боку та приватним сектором з іншого, сам незаселений та незабудований, він був схожий на величезну, неприборкану біло-зелену гадюку, приречену увесь свій вік звиватися та тікати.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/BsQMmP4IgqIjK81f-KMlOw?feat=embedwebsite"><img height="207" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiUQQWaqCIYOunuAxdtSKMQB4rd7FB5HlgLfX_qiLJIB6hN_xolYR6k4COEJedEy9-yyq8i6comXWG7KQ3VaCkFUagTD-wNlORq0U8Nm0jhPFxw_prl1ka9pDRQekm-WAwFz59TFnopEZYf/s400/pano3.jpg" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Ще один підйом і ми вже у фінішній точці нашого маршруту, у Кам’янці-Подільскому. Знімаємо показники велоком’пютера за сьогодні, підбиваємо підсумок за усі чотири дні - рівно 264 кілометрів. А це, між іншим, відстань достатня для зарахування спортивного вело походу першої категорії складності. Ми виконали норматив на одиницю!<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/g-3qck3BW_xZATlQQfQvzw?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiZ1P3upNxHytCuOkjvr5zOXRFx22L9vEtrdok3Qdt9AD1rC_0sWw1r37NoATjrnEfp-tT19b13uJ7A5wXLePRJREI7mYPx0ykJyMpSJJUrFNPTB0qR6SAGIPC_kytdk8eyje4AhNgwiO7_/s288/DSC%2525200630.jpg" width="288" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Частина групи іде на екскурсію до фортеці, частина залишається зовні. Ділимося враженнями від походу, сперечаємося про те, з яким кадансом потрібно їхати, висуваємо пропозиції щодо критеріїв відбору учасників у категорійні подорожі. </div><div style="text-align: justify;">І ось ми знову у повному складі. Робимо залікову фотографію на фоні фортеці та прямуємо до Кафедрального Костелу – однієї з найвидатніших пам’яток міста. І вже традиційно частина групи залишається з велосипедами, поки інші оглядають костел.<br />
<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/T2GLPw_silbaaNsKj9RdHw?feat=embedwebsite"><img height="288" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgL_hTxjpN2MBxZ713J6l7RC83FMko35xNXZKkpHlLU-9b9SeFiJUuSzKoU1M9R2XJCTfbygS17IveauTJEp1P7bww4N3O3dup53lYvy5Sx3njBE3WtbLBmtNTLiSUT7irY3fOB1dVA7dzO/s288/DSC%2525200648.jpg" width="194" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/zpMRUB?authuser=0&feat=embedwebsite">Велопохід: Південне Поділля, Товтри</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Випадково зустрічаємо поляків. Їх дуже зацікавили наші навантажені велосипеди та наша серйозна велосипедна уніформа, однак особливою увагою користувалося люстерко на Ігоровому шоломі. Я раніше і гадки не мала, що знаю польську. Без особливого напруження нам вдалося відповісти на їхні питання, поставити кілька своїх та зрозуміти відповіді. Пам’ятаючи про вчорашній дощ, вони поцікавилися, як ми їхали непогодою. Аби довго не пояснювати, ми просто вказали на наші бруднющі велосипеди, на що у відповідь почули «Матка Бозка!». </div><div style="text-align: justify;">Після того, як основні пам’ятки історії та архітектури були відвідані і залишалося лише бажання поїсти, ми, як пристойні туристи, вирішили, що маємо зайти до пристойного закладу чистими та охайними. Місцем для переодягання став дитячий майданчик, а ми стали об’єктом цікавості місцевих жителів. </div><div style="text-align: justify;">Часу до потягу у нас було більш, ніж достатньо, тому, влаштувавшись у піцерії ми насолоджувалися різноманіттям страв, напоїв і тим, що нікуди не потрібно було поспішати. Спочатку їли, потім пили, потім знов щось їли, потім знов пили. Офіціанти не встигали забирати у нас брудний посуд та приймати нові замовлення. </div><div style="text-align: justify;">І здавалося б, ну що ще цікавого може статися увечері, у провінційному містечку, у звичайній середньостатистичній піцерії, але ж ні, пригоди переслідували нас і тут. Охочі до живого спілкування місцеві жителі увесь час намагалися нас якось розважити. Один розповідав, що у них увесь час хтось цибає з мосту: «Річки вже давно немає, а вони все одно цибають». Інший мав нестримне бажання поділитися з нами своїми найкращими непристойними анекдотами, що йому врешті-решт таки вдалося, всупереч нашому одностайному протесту. Ще хтось цікавився звідки ми, яка мета поїздки, де були, що бачили. Так і вечір минув і ось ми уже прямуємо до залізничного вокзалу. Здається, усе.</div><div style="text-align: justify;">Вже давно час зробити запис про закінчення походу. Однак Ігор команди не дає, а я і не нагадую. Як результат, мій записник так і залишився без фінального «Кінець». Та й не хочеться мені його писати, я ставлю три крапки, я знаю, що далі обов’язково буде. Ось тільки зробимо невеличку перерву на роботу і знову повернемося до часом не дуже легкого та комфортного, однак надзвичайно простого, справжнього, веселого, несподіваного, цікавого та яскравого туристичного життя. </div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Дякую усім, у кого вистачило бажання, сил та часу дочитати цей звіт до кінця!<br />
<br />
<i>На момент публікації допису похід вдало захищено у МКК і довідки очікують на всіх учасників.</i></div>Unknownnoreply@blogger.com8tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-62612595685030573552011-03-27T00:36:00.004+02:002011-03-28T11:09:57.762+03:00ТРЦ встановлюють велопарковки! Тільки попросіть!<div style="text-align: justify;">Якось у мережі я натрапив на допис <a href="http://bike.co.ua/index.php?task=show_blog_post&post_id=11723">Торговельні центри встановлюють велопарковки! Тільки попросіть!</a>. "Так просто" - подумав я, і зібравши невелику групу велосипедистів відправився у <a href="http://www.megamoll.com.ua/">ТРЦ Мегамолл</a>. Там ми підійшли до адміністрації і залишили пропозицію по обладнанню велопарковки біля ТРЦ. Пройшов десь місяць і результатом стали дві справжні велопарковки. Ми з друзями влаштували там невелику фотосесію:</div><table style="text-align: center; width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/ejDyHNZ3yiePGIGQ8Cg96Q?feat=embedwebsite"><img height="192" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhP5cXZV3K8UUVRym1iKkeijwQtZiYCfRe8gVhZIhxNN1Kq6IhtUTNMIwVRv9UBfMCFapC5QDpuS8-IBIRNS4Vh7MmD31BBXxs4kcgA428tMmraFBpQl48dCfItJQzLNRLZ9ELVJRSP-aAq/s288/DSC_0350.jpg" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/ldcsnD?feat=embedwebsite">Велостоянки Вінниці</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: center;"><br />
</div><table style="text-align: center; width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/_SQQkpuRlcY6TGXG1OfqgA?feat=embedwebsite"><img height="192" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCxg5ls-iH93Hi4IQ-Yz9MgT83zfSrynewb4TL3WDx8vgBdpOKHhJoikLMaIxOrh1vyHBfG-TS4dTp3tRYp81obc2pQMDT40EhuKkFGhs9Ft5IIZld17SWgwJgFanCnwntvsuEPdJewzYI/s288/DSC_0351.jpg" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/ldcsnD?feat=embedwebsite">Велостоянки Вінниці</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: center;"><br />
</div><table style="text-align: center; width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/L9KqWhRR_lxej44nwcc0lQ?feat=embedwebsite"><img height="192" src="http://lh5.googleusercontent.com/_A2WQDtJralc/TY5kcTURnoI/AAAAAAAAGTk/b5VKPWV0PX4/s288/DSC_0355.jpg" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/ldcsnD?feat=embedwebsite">Велостоянки Вінниці</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: center;"><br />
</div><table style="text-align: center; width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/MnGI8lWJ3kY3pbRpKg95JQ?feat=embedwebsite"><img height="192" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjzWCuDyI9Vxwp8pOPCHueI4O5vqCwcgiJ-sL7wsL9vgBucCoLEeqk55SC6QBpLNm5VOxk7SFmCIF_ehctD4guYgABHMmdOM5t1EN_kDeVqqqSNHScpwvcySK6Q-pcrZN7vqprxeBzb_Iz9/s288/DSC_0356.jpg" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/ldcsnD?feat=embedwebsite">Велостоянки Вінниці</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: center;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Хочу подякувати <a href="http://www.megamoll.com.ua/">ТРЦ Мегамолл</a> за облаштування велопарковки. Тепер туди можна приїхати і залишити велосипед не біля паркану, а у встановленому місці. До речі, обидві велостоянки потрапляють у зону спостереження відеокамер.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Також я хочу звернутися до інших небайдужих велосипедистів Вінниці. Виявляється велостоянку не облаштовували тому, що її просто ніхто не просив. Підходьте до адміністрації супермаркетів, торгівельно-розважальний центрів, кав'ярень, ресторанів та інших місць які ви відвідуєте та залишайте їм свої пропозиції по облаштуванню вело-інфраструктури. Можете попросити книгу скарг і пропозицій і написати пропозицію там. Пояснюйте, що це допоможе їм залучити нових клієнтів. У всіх місцях які я обійшов останнім часом адміністрації приймали ці заяви і обіцяли їх розглянути. Дехто вже телефонував мені і казав, що вони будуть облаштовувати. Відкривають тим хто стукає.</div><div style="text-align: justify;">Якщо велостоянку облаштували то не лінуйтеся написати про це у мережі. Маленька реклама стане подякою закладу, а інші велосипедисти зможуть дізнатися про заклад дружній до велосипедистів.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Приблизний текст пропозиції виглядає так (підкорегуйте його у відповідності до місця у яке будете писати):</div><div style="text-align: justify;"><i>Пропоную Вам обладнати велопарковку на території прилеглій до ТРЦ .../ресторану/кав'ярні (з можливістю відеоспостереження за нею за аналогією з автомобільною). Це дозволить Вам залучити нових клієнтів.</i></div><div style="text-align: justify;"><i><br />
</i></div><div style="text-align: justify;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-style: normal;">Також прошу розповсюдити цю інформацію по велофорумах та інших ресурсах мережі. Це наша спільна справа.</span></i></div>Unknownnoreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-29476360413350675592011-02-15T23:52:00.002+02:002011-02-16T00:04:43.393+02:00Велодоріжки у Вінниці<div style="text-align: justify;">Прочитавши на сайті <a href="http://www.myvin.com.ua/ua/roads/3.html">http://www.myvin.com.ua</a> повідомлення мера Вінниці Володимира Гройсмана про те що влада міста цікавиться побажаннями людей по оптимізації дорожнього руху у місті:</div><blockquote><div style="text-align: justify;"><i>Шановнi вiдвiдувачi сайту!</i></div><div style="text-align: justify;"><i>Цього року ми плануємо зробити новий крок для оптимiзацiї дорожнього руху у мiстi i уже залучили до спiвпрацi фахiвцiв з Кракова. Європейський досвiд свiдчить, що багато проблем як для водiїв, так i для пiшоходiв, вирiшуються при правильнiй органiзацiї роботи свiтлофорiв, розумнiй дорожнiй розмiтцi, правильнiй органiзацiї руху на перехрестях тощо.</i></div><div style="text-align: justify;"><i>Прошу усiх, хто готовий долучитись до цього процесу, залишати на цiй сторiнцi iнформацiю про проблемнi дiлянки, зайвi знаки, неправильну роботу свiтлофорiв.</i></div><div style="text-align: justify;"><i>Вашi пропозицiї щодо впорядкування у мiстi дорожнього руху допоможуть у створеннi комфортних умов для пiшоходiв i автотранспорту у нашому мiстi. </i></div></blockquote><blockquote><div style="text-align: justify;"><i>З повагою Володимир Гройсман</i></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div></blockquote><div style="text-align: justify;">Сьогодні я написав пропозицію меру по створенню велодоріжок:</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><blockquote style="text-align: justify;"><i>Пропоную облаштувати велодоріжки на головних магістралях міста. Кількість велосипедистів збільшується з року в рік і наявність велодоріжок стає нагальною вимогою безпеки руху велосипедистів і автомобілістів. Використання велосипедів може допомогти розвантажити дороги і не вимагає великих капіталовкладень у порівнянні з автомобільними дорогами. Можна скористатися досвідом фахівців з Кракова яких буде залучено до співпраці (для прикладу - у Кракові є велодоріжки).</i></blockquote><div style="text-align: justify;">Прочитати і проголосувати за неї можна ось тут: <a href="http://www.myvin.com.ua/ua/roads/3.html">http://www.myvin.com.ua/ua/roads/3.html</a>. Я розумію, що це ще нічого не значить, але сьогодні за неї проголосувало вже майже 200 користувачів і це свідчить про те, що є багато небайдужих до цієї теми. Я сподіваюся, що міська влада хоча б зверне увагу на це повідомлення через кількість голосів. Створення велодоріжок хоча б на головних магістралях міста допомогло б залучити до використання велосипеду більшу кількість людей, що у свою чергу розвантажило дороги та стало б беззаперечним плюсом у рейтингу влади. Найголовніше, що організувати це не так важко як здається. Адже велосипедна доріжка не обов'язково повинна знаходитися на проїжджій частині як вважає більшість. Велосипедні доріжки можуть чудово розташуватися на частині тротуару прилеглій до дороги або на широких роздільних смугах між тротуаром та проїжджою частиною. Принаймні саме таку організацію я бачив у інших країнах. Мінімум який потрібно забезпечити це пандуси через брівку тротуарів (щоб не стрибати через них), маркування (щоб всі учасники дорожнього руху бачили де саме проходить велосипедний маршрут) і інформування людей про все це.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">З цього приводу пропоную ознайомитися з цікавою доповіддю на тему: "Передумови, реалії і перспективи розвитку велотранспорту у великих містах", підготовленого організацією "Велосипедний Харків" і зачитаного на міжнародній конференції з транспорту, що проходила 24-25 березня 2010 року в м. Харкові. Упевнений, що думки і ідеї викладені в ньому будуть цікаві більшості тверезомислячих велосипедистів: <a href="http://easy-cycling.com/bicycle_transport-ukr.htm">http://easy-cycling.com/bicycle_transport-ukr.htm</a>. У доповіді дуже гарно описані переваги створення вело-інфраструктури, досвід її створення у різних країнах, а також міфи про проблеми впровадження велотранспорту в Україні. <b>Якщо у когось є можливість передати посилання на цю доповідь нашому меру я був би надзвичайно вдячний.</b> Доповідь допоможе знайти відповіді на багато запитань повязаних з впровадженням вело-інфраструктури. </div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">І врешті це могло б стати ще однією візитівкою Вінниці та стати гарним прикладом для наслідування іншими містами України.</div>Unknownnoreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-55663042530117131802011-01-17T23:08:00.003+02:002011-01-17T23:27:09.121+02:00Велопохід: Шацькі озера<div style="text-align: center;"></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-style: normal;"><i>До карасів, до коропів і до дельфінів, </i></span></i></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-style: normal;"><i></i></span></i><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>до всіх братів з солодких і солоних вод: </i></span></i></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i></i></span></i><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>— Ви не давайте нам ікри ані фішбінів, </i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод.</i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><br />
</i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>Важка вода, та від води ще важче небо. </i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>Тому принаджує нас ваша глибина, </i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>чарує й кличе нас спокусливо до себе </i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>ваш коралевий бог з морського дна.</i></span></i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><br />
</i></div></div><div style="text-align: right;"><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i>Богдан-Ігор Антонич, 1935 рік </i></span></i></div><div><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: x-small;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small; font-style: normal;"><i><span class="Apple-style-span" style="font-size: x-small;"><br />
</span></i></span></span></i></div></div><br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/TNnbckPoJggyI7gVkyX0uw?feat=embedwebsite"><img height="188" src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TSuC2U2zqoI/AAAAAAAAFwU/6fgXOqnObgs/s400/pano6.jpg" width="400" /></a></div><div style="text-align: right;"><div style="text-align: -webkit-auto;"><br />
</div></div><br />
<div style="text-align: justify;">21-22 серпня 2010 року ми їздили кататися у Волинську область на <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B0">Шацькі озера</a>.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Маршрут:</b> Озеро Світязь - Озеро Пісочне - Озеро Перемут - Озеро Луки - Озеро Остров’янське - Озеро Пулемецьке - Озеро у селі Кошари - Озеро Світязь - Шацьк - Озеро Люцимир - Прип’ять - Любохини - Озеро Пісочне - Озеро Домашнє - Кримно - Дубечне.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><b>Тривалість:</b> 2 дні</div><div style="text-align: justify;"><b>Протяжність:</b> 140 км</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Схематичний маршрут виглядає ось так.<br />
Перший день:</div><div style="text-align: center;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/GRhdbbOmoXVnzAIqxImeaQ?feat=embedwebsite"><img height="193" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjih3Zz-itZcD4xX7Qv6LqokM4qk1xK3fglwzoKAV4Ot_oO1cig8xCPZRpDVOXjaQOaGbtdXCmgfrxMD2WAsb7wlyjXBS0_you5KNi9GDv_Zzm7n8Wt8KnQ5fhGWo_kf09Og_hvp0kivco5/s288/ShackOzeraMapa_1.png" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/TwNKbC?feat=embedwebsite">Велопохід: Шацькі озера</a></td></tr>
</tbody></table></div><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 0px; -webkit-border-vertical-spacing: 0px;">Другий день:</span><br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/FOoE0uhI49zYAAskyZkYOA?feat=embedwebsite"><img height="118" src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TS4NTI8ZBSI/AAAAAAAAF2A/zJsjWvF1DcY/s288/ShackOzeraMapa_2.png" width="288" /></a></div></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/TwNKbC?feat=embedwebsite">Велопохід: Шацькі озера</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Це одна з тих багатьох подорожей які я вже давно планував і нарешті ці плани втілилися у життя.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Ми поїхали туди з друзями учасниками форуму <a href="http://nashidorogy.ukrainianforum.net/">Наші дороги</a>. Довго обирали логістику, вид транспорту яким їхати і зупинилися на тому щоб найняти автобус і ні від чого не залежати. Всі поїхали туди на три дні, та я лише на два. На жаль не міг залишитися довше і тому спланував все на два (навіть один) дні і катався окремо від всієї групи.<br />
<br />
<b>День перший.</b><br />
Отже після нічного переїзду, близько 8-ї години ранку ми були біля озера <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%B7%D1%8C">Світязь</a>. Зупинилися у кемпінгу на захід від однойменного села Світязь. Розбили там наш табір.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/CpxvHWMU09xeDlHlHlrX9w?feat=embedwebsite"><img height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaqnN1Z3-6NtCKib32De7GvaucgzhallidIBVYjPhhAD5h93pS4YqqH8-jckkawCajMdcZeBorigx4OLNqbTtJkYF24ZwlX6J6m4h2hs4yGSUO8jitkPxMQ5c6KqofocLJEf-GX8_8HQH8/s400/pano1.jpg" width="400" /></a></div>Я склав свій велосипед і вирушив за запланованим маршрутом. Вирушив по трасі на схід у напрямку села Світязь.<br />
<br />
Вранці відпочивальників було зовсім небагато. Озеро Світязь було особливо гарним у променях ранкового сонця. Це було перше, побачене мною, озеро Шацьких озер.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/COidkz0trt_1KcZD3cgaSA?feat=embedwebsite"><img height="217" src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TSt5S3ifcNI/AAAAAAAAFwU/CBhUlG4jMsU/s288/IMG_1726.JPG" width="288" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/zs3UJ-M1vd-mCcEOPiX7PA?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgy_YxzdMBrADrMiliIFX3199XsLTY3YWbHDW07tjTZubmj9hnN0olDbDJpH9hIBH85UuHI-QVcWJHOazY2oB5w0BOiDGjlt6ouIsdEO84Ot_5lm2REYNtQYTC9kF47J7UXg-Au0I9kNGb/s288/IMG_1727.JPG" width="288" /></a></div><div style="text-align: center;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Проїхавши декілька кілометрів я звернув з траси наліво за озером Луки. Озеро Луки - друге озеро. Ґрунтова дорога у цих місцях це суцільний пісок. Їхати по ньому дуже важко. Час від часу я вів велосипед у руках.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/fgv5ipLyxjAFj_p851fH1A?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj5XWaQjdycMu0r4Loo9eAxtJw-baH8QQaKXTPxhfw9-4a3jmSofwP_AyjfxWnpND0ZhX-eJOU5AD5qJpW7hGc6l-7JYtTZwX1iuk5J_khD1Sm_TMC23ODs_mo9GPfqxzzyt7squx0vIZ1W/s288/IMG_1732.JPG" width="288" /></a></div></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Скоро я виїхав на доріжку яка йде вздовж берега і почав їхати по ній на північ. Проїхавши десь 4 кілометри я приїхав у місце скупчення різноманітних пансіонатів, санаторіїв та пляжів. Вони один за одним тягнулися вздовж берега.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/lGQvifiYPf4DGZpail0gog?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMm0snMIeViDJJeuUk4P4HDK_sE3QniEt_fviQjlxolnwVe3L7CSrWvclcvnBDGdIPDyRi4UrVjZVP2w81B94OP-4fmbafAtcFpoXl9biXmOUg3YYGioXdKuh6U3X1ORxGUYNgh5EwwDjg/s288/IMG_1737.JPG" width="288" /></a></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><br />
Весь час рухаючись вздовж берега озера я бачив безліч пришвартованих човників. Всі вони на диво фотогенічні.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/eTJbnDl7IzGAgGTj69V-rw?feat=embedwebsite"><img height="150" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEieIrt51rNLVK7Q3s3XZADwxWqxn1gDi2XTbFBw5bNLGtEAD171jrynj21m7m92lLULGGs4RjJaXWys4WpD7tVLUOJnMgD8QIGIRzwjV47JGkQoq_EBXV0h99l_bICUag8NXXJpPj_4MioT/s400/pano4.jpg" width="400" /></a></div></div><div style="text-align: justify;"><br />
Окремої уваги заслуговує вода у озерах. Неймовірно, нереально прозора вода.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/UEc1yzhV8k_socE0TdGJFQ?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUslzbSWaShYJWUZt4qwoaSS7-V4eSJVz-6oT-fJOdxuv4CStCHF_YiHYG-AtxGlGF6KmzHOmujoQg-0zke5pGKmjfXAQZwUvIi6cDvXdNcWbNSJ6YBE-aGdAxXfo1lOnRqexiXwWYnLmH/s288/IMG_1734.JPG" width="288" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Скоро я виїхав за територію всіх баз організованого відпочинку. Там де дорога повертає вздовж берегу на захід я повернув на схід у ліс. Проїхавши приблизно 3 кілометри через ліс я виїхав на трасу яка йде до Шацьку. По трасі я поїхав на північ. Через 4-5 км я звернув з трасу направо у напрямку села Гаївка. Ще декілька кілометрів і я біля наступного озера - <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE">Пісочного</a> (це третє озеро). Це озеро яке сподобалося мені найбільше. Біля озера розташована база відпочинку "Лісова пісня".<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/13D9VnmsU3FQbiHKA_ub5A?feat=embedwebsite"><img height="138" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgX_U1GkiwnsXKY8lCHNffli01lxQWQzb1BhvvoRiDqD2VGAfDeT-zxAmqhPTyc4pnf62bCZzXuhGMuq7MYLEihyphenhyphenbsjYg5zpkshlJ63H9xfLZb7aJELWF3d8xLV32Sdzusc0Sbd4EGikY7N/s400/pano2.jpg" width="400" /></a></div></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">З Гаївки я знов повертався на трасу з якої звернув. Але я поїхав не по дорозі, а по цікавій екологічній стежці прокладеній у лісі. На стежці сталася не дуже приємна зустріч з місцевими (а може і не місцевими) жителями які заїхали на цю екологічну стежку на джипі і смажили шашлики... Я намагався їм пояснити, що це не правильно але результату це не принесло...<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/k2lbzY_BIWTa8gAtc6Dhhg?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfZTujp8Ln932lZWJFTFZFRJepBcWfrgCSqszSQci5iuj_IscXCHyBsgesWFWsyQVLybbKK02s7FYKszmStqZhTDoB0sErSCiRR660qHHZKHk0aRx2_zZV4lag2s0r2__TOPyi6SPVZpvo/s288/IMG_1772.JPG" width="288" /></a></div><br />
Виїхавши на трасу я перетнув її перпендикулярно і заглибився у ліс у напрямку озера Перемут (це четверте озеро). На озері було особливо багато рибалок.</div><div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/okAhfM9vzcTRomIEi3PJIA?feat=embedwebsite"><img height="169" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMg30qfEZ2wEUWNgWCVfcxrIZYp9R9dmRZqOMTfgF7DlTWnSB7URHPRAgqwmRT4JUVpgZx3_2K8vQVZpkiaVMtT1ucXhG6l61JEIxIpNcUMDV5gHo2qPa1PjCB9VmgLZXxgHohhDq_4PUJ/s400/pano3.jpg" width="400" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Декілька кілометрів на північ вздовж берега озера Перемут і я звертаю назад до траси. Виїхавши на трасу я рухаюся далі на північ. Доїхавши до повороту у напрямку села Затишшя, повертаю туди. Проїжджаю через село, виїжджаю за село і потрапляю на берег озера <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B8_(%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE)">Луки</a> (це інше озеро Луки, але з такою ж назвою...). Це п’яте на моєму шляху озеро. Власне озеро важко було побачити через те, що плесо від берега відділяли плавні. Знайшовши дорогу яке йде через ліс вздовж озера я почав рухатися по ній на північ. Дорога повторюючи форму озера спочатку йшла на північ а потім плавно повернула на захід. Досить довго рухався по цій дорозі. Часом діставав компас для того щоб тримати напрямок на захід. Один раз вертався зрозумівши, що звернув не туди.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/ovFxTnzwH67tAyztVrkS4g?feat=embedwebsite"><img height="288" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0IgbOyLN5-tOtPhKJtYyt3B1yPgXmEMQOZmQagWhS9VQEFfq3o3NrItwR1qPxeCrRK9OslNZYwWx9ZhtDNA_a-QoeCwidEnv5GB6e-HtDp3uxbbDWYT4dSxiGwwvIDPXZSfDKB_nVFq4i/s288/IMG_1730.JPG" width="217" /></a></div></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Нарешті виїхав на дорогу і почав рухатися на південь у напрямку села Острів’я. Село знаходиться на березі ще одного досить великого озера - <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE">Остров’янського</a> (шосте озеро). На жаль не знайшов жодного нормального ракурса у якому можна було б його сфотографувати...<br />
Повертаюся на дорогу та їду на південь по ній. За селом повертаю направо на ґрунтову дорогу. Дорога йде в ліс. Проїхавши через цей чудовий ліс я виїжджаю на просторі луки перед озером <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE">Пулемецьким</a>. Це друге за величиною озеро після озера Світязь стало сьомим за мою подорож. Рухаюсь на південь по березі озера. На березі я помітив вежу яку використовують для того щоб спостерігати за озером. "Звідти можна зробити гарні світлини" - подумав я.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/gxApUQGvJFyy9eaEuJiJXA?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimhcFI6R79N7uLn-nr-94l8-QYA1gP1p1eq4Rsemj4fxukLuST0wy4x0FphYn5Eafe6VGGmHqyhHQK2lykGT7E1q4J6iH_TfL1Ao1uG2GCc-uYyniX6UGXsyPrSQHbqKap2sXLP7UDA8Ym/s288/IMG_1824.JPG" width="288" /></a></div><br />
А особливо гарним міг вийти захід сонця. Та до заходу було ще довго. Тому я вирішив не витрачати час і поїхати ще до одного цікавого мені озера у селі Кошари. Це село знаходиться на західному кордоні України. Майже у тому трикутнику де сходяться кордони України, Польщі та Білорусі. Я оцінив на мапі відстань. За наявного часу вона була не дуже великою. Приблизно 10 км у одну сторону. Залишивши озеро Пулемецьке до вечора я вирушив далі. По дорозі зустрів групу поляків на велосипедах. Вони теж приїхали сюди покататися на вихідні. У селі Залісся я звернув направо, на захід. Скоро був у селі Кошари. Знайшов невеличке озерце (моє восьме озеро). Воно цікаве тим, що через якісь мінеральні речовини (схоже на руду) має червоний колір води.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/q-keNUavcGRqOFfDenPFVg?feat=embedwebsite"><img height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4sNBVdoCB6lQfxG_InJHE5bNuPCxdi5OeUV9MB5tGHCy7pKeRrJ0a0oyMW-KYgEfgGbtlYcS7WhpbneSRBYRoFEsTLTWr5SVeio8Rt4HHQvNUI7VYC-bMzstpIYFWgy44nVx9DkUXYevn/s288/IMG_1817.JPG" width="288" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div>Місцеві жителі сказали мені, що далі їхати не можна - там кордон. Власне я і не збирався. :) З Кошар я тією ж дорогою повертався до вежі на березі Пулемецького. До заходу було ще декілька годин і тому я згаяв їх просидівши на вежі. Нарешті захід.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/pDNmCdnviBKhDWjLsVSKGA?feat=embedwebsite"><img height="144" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnGbcgUUbG1XQkeUIVqOykB9Tfd-oB5-cFtRDEjSYHoiQ0Y1VAeWMkHPGwm5uWto2uu6bdt5oeQklqDLI6bEvuySdtZO2wa3p5bdBPzCfcdx1HWDh1DnIF0jObBnItkJin8Ocuvw0Nhf4t/s400/pano5.jpg" width="400" /></a></div><br />
Ось тепер я почав повертатися до Світязя у табір. Доїхав до села Залісся і цього разу повернув наліво. Сутеніло. Дорога викладена з каміння не дозволяла їхати дуже швидко. Майже у темряві я доїхав до табору. У таборі ми ще довго ділилися враженнями. На вулиці було ще досить тепло. Спав у спальнику під відкритим небом. Цього дня я відвідав вісім чарівних озер і засинаючи під зоряними небом я бачив ще одне.<br />
<br />
<b>День 1. Технічні подробиці.</b><br />
<b>Дата:</b> 21.08.2010 <br />
<b>Маршрут:</b> Світязь - по Шацьким озерам - Світязь<br />
<b>Погода:</b> сонячно і тепло<br />
<b>Пройдена відстань:</b> 88,54 км<br />
<b>Час у дорозі:</b> 06:23<br />
<b>Середня швидкість:</b> 14<br />
<b>Максимальна швидкість:</b> 26,5<br />
<b>Початок руху:</b> 9:20<br />
<b>Закінчення руху:</b> 21:30<br />
<br />
<br />
<b>День другий.</b><br />
Вранці я вирушив на дизель яким я мав доїхати до Ковеля. Вся група залишалася ще на два дні. Доїхав до Шацька, а далі звідти на схід через села Прип’ять, Любохини та Кримно на залізничну станцію у селі Дубечне. Спочатку я думав їхати у Ковель власним ходом але сумнівався у тому яка буде дорога і чи вистачить мені часу. По дорозі до Дубечного я проїхав ще близько п’яти озер: <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D1%86%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80">Люцимир</a>, Пісочне (інше з такою ж назвою), Домашнє і ще якісь назви яких я не знав. По дорозі, викладеній з каменю, я ледве не розтрусився сам і не розтрусив велосипед. Приблизно 50 кілометрів і я на станції.<br />
<br />
<b>День 2. Технічні подробиці.</b><br />
<b>Дата:</b> 22.08.2010<br />
<b>Маршрут:</b> Світязь - Кримно<br />
<b>Погода:</b> сонячно і тепло<br />
<b>Пройдена відстань:</b> 51,27 км<br />
<b>Час у дорозі:</b> 02:49<br />
<b>Середня швидкість:</b> 18<br />
<b>Максимальна швидкість:</b> 33,6<b><br />
</b><br />
<br />
Далі був дизель до Ковеля.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/v23uqEXhKGZFgYqzo1Y2pg?feat=embedwebsite"><img height="288" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgODmBAY89GFYcQFywEZeoxUi7xJno27Y1jccNtLG_PPBRBTOdVfTZXsZQptcuHS1pA9w0NZZXGDTl-DS47lQ0dobJ7wF8lKXa3eFbChbBFDXQPLDDqN4nMrLP8Til9F572yHfWv5VaeU1U/s288/IMG_1899.JPG" width="217" /></a></div><br />
Потім я трішки покатався по Ковелю і поїхав на потязі у Вінницю.<br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/2GhBObmlaWrCZcwC5H_uDw?feat=embedwebsite"><img height="175" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghervdUJ1DrCRwGE7oJ6qlkRjbKYk43tGRbl1qFvIEadeP-vh44vX4gsqWqaSxcgZFm6t17QRh7p5qkwopeM5APQ5ruygziabseox6D8BqsiUHj7LkP99fBrJhZ1cuQ6ZlhkVL4pzaXp9m/s400/pano8.jpg" width="400" /></a></div><br />
<br />
<br />
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">Це була гарна та трішки закоротка подорож. Звичайно краще було б покататися довше. Але це вже наступного разу. За короткий час я побачив більше десятка Шацьких озер і проклав досить збалансований маршрут не складний у орієнтуванні та фізично. Раджу його всім охочим до <span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><span class="Apple-style-span"><i>просторів, і волі, і пригод (С)</i><i style="font-style: normal;">. :)</i></span></span></div><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: small;"><span class="Apple-style-span"><i style="font-style: normal;"><br />
</i></span></span></div>Всі світлини можна подивитися ось тут:<br />
<table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url(http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif) no-repeat left; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/TwNKbC?feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/THbPlTyGONE/AAAAAAAAF2A/H0I9u7Iufek/s160-c/TwNKbC.jpg" style="margin: 1px 0 0 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/TwNKbC?feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід: Шацькі озера</a></td></tr>
</tbody></table></div><div>Мапу можна подивитися ось <a href="http://maps.google.com.ua/?ie=UTF8&ll=51.516007,23.842735&spn=0.109815,0.308647&z=12">тут</a>.</div></div></div></div></div>Unknownnoreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-78320822578640847982010-09-19T16:08:00.002+03:002011-02-16T00:02:50.068+02:00Дев'ятий день походу по Криму. Фініш.<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhoAmdD09QlAxqS5oVF7QUdv9rcTP8gpRqBVmS52Ha3tYh0a1D5IxYGc8-Dy6eysI4xhDLomKemvzxzo6ku0wt6M6LCBT6Jw-o8Eh8HKQVBtmK6TT6kr-HWPkEBTeUoBcqIlBp1OLdIThg-/s1600/Image(017)-725236.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5518610887998019762" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhoAmdD09QlAxqS5oVF7QUdv9rcTP8gpRqBVmS52Ha3tYh0a1D5IxYGc8-Dy6eysI4xhDLomKemvzxzo6ku0wt6M6LCBT6Jw-o8Eh8HKQVBtmK6TT6kr-HWPkEBTeUoBcqIlBp1OLdIThg-/s320/Image(017)-725236.jpg" /></a></div>Сьогодні останній день велопоходу. Ми перевалили через Ангарський перевал та швидко спустилися у Сімферополь. Всі задоволені і щасливі. :) Група туристів з Дніпропетровська, Києва, Вінниці, Славянська, Москви та Домодєдово проїхала 440 кілометрів під керівництвом досвідченого інструктора з ДніпроВелоКлуба. Світлини та звіт будуть згодом.Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-88349181997508878432010-09-18T13:03:00.002+03:002011-02-16T00:02:18.913+02:00Сьомий та восьмий день походу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE1vCV7vpO7glwWZ08CJmdFRnx_8S68s4SdDfBc41R0tU17oVX5Y3b1SzPiBu8RjojZq2PVWuAFI3AE8IzxhYMgQi6RSnUKqGk8SOWkIpt4XM3pwCs4C_oYTwHFteGHfPYEugbqybbXnaK/s1600/Image(016)-732824.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5518192166648031186" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE1vCV7vpO7glwWZ08CJmdFRnx_8S68s4SdDfBc41R0tU17oVX5Y3b1SzPiBu8RjojZq2PVWuAFI3AE8IzxhYMgQi6RSnUKqGk8SOWkIpt4XM3pwCs4C_oYTwHFteGHfPYEugbqybbXnaK/s320/Image(016)-732824.jpg" /></a></div>Вчора ми ночували на Карабі Яйлі. Захід та схід сонця внесли це місце у найкращі ночівлі мого туристичного життя. Там класно. А потім ми їхали по яйлі, а потім спускалися по гірському серпантину з купою каміння та сипухи. Ламалися багажники, горіли гальма та було весело. Я зрозумів який я задоволений своїми гідравлічними дисковими гальмами. Ночівля була біля села Генеральське. Ввечері ходили до водоспаду Джур Джур. А сьогодні ми знову спустилися з гір до моря. Востаннє цього походу. Купаємося та знову у гори.Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-84839178613286707322010-09-16T15:13:00.001+03:002011-02-16T00:01:49.720+02:00Шостий день походу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYdu2w08pk0Mp2dqNrrck_Tw3hW_NU03LQlCcpcvzZsbxeagCrRj59qYqQJjAZMlZ50n5cviIaAQBw3vzQmkb4z-Db5CeflzvicZ5vmU9RVePgzAdcZ1QnTrS7Ch9UrGLfEeWMntGopQIt/s1600/Image(015)-760324.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5517483609162270434" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYdu2w08pk0Mp2dqNrrck_Tw3hW_NU03LQlCcpcvzZsbxeagCrRj59qYqQJjAZMlZ50n5cviIaAQBw3vzQmkb4z-Db5CeflzvicZ5vmU9RVePgzAdcZ1QnTrS7Ch9UrGLfEeWMntGopQIt/s320/Image(015)-760324.jpg" /></a></div>Вчора, після Морського ми пішли у гори. Їхали по гірській дорозі, без асфальту з сипухою, камінням під ногами. На ночівлю зупинилися у гірській ущелині вище села Громове. А сьогодні ми піднялися на перевал Шелен. Часом їхали, часом вели велосипеди у руках. Після цього був веселий спуск по гірській дорозі. В Білогірську закупили продукти і знову їдемо у гори! :)Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-21848823908346106682010-09-15T14:36:00.001+03:002011-02-16T00:01:02.570+02:00День п'ятий походу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKFe08TMui6mtJiLJp2Gvz26_TYTtGzZJ3a-Pc4vFwa6O0oK8XfDFBEtGlMa2syfuKbCwZjR6AUKKT138daV6lA8fyfWjkxCq-OYmNY1zQYU_Y-ukXNexYzkZadOIfilNyGZEdWEK8-mtk/s1600/Image(012)-731380.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5517102950273928290" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKFe08TMui6mtJiLJp2Gvz26_TYTtGzZJ3a-Pc4vFwa6O0oK8XfDFBEtGlMa2syfuKbCwZjR6AUKKT138daV6lA8fyfWjkxCq-OYmNY1zQYU_Y-ukXNexYzkZadOIfilNyGZEdWEK8-mtk/s320/Image(012)-731380.jpg" /></a></div>Вчора і сьогодні ми вкрутили декілька перевалів. Один з них перевал Таракташ висотою 720 метрів. Покрутили на мальовничих серпантинах та ночували у лісі. А щойно моя сто кілограмова туша (я + велосипед) розігналася до швидкості 68 км на годину. Ми спустилися з гір і тепер мої ноги омиває Чорне море у селище Морське. Хіба може бути щось краще? Я люблю велотуризм!Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-28013068319091514162010-09-14T12:52:00.002+03:002011-02-16T00:00:27.117+02:00Четвертий день походу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdOWwSunz3XVoTGXZnVJIgHL7MHQa79cU-br9Kk_M9mFxqafKSQEBMwpU1oWD6DMJTvDFH6pD5twuwKZhd1VCyAouL-OI8llrn1AE7sAPptC8YToDNljOXvyC29sjO2WxWovxWEebgVcgj/s1600/Image(003)-743979.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5516704865581128402" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdOWwSunz3XVoTGXZnVJIgHL7MHQa79cU-br9Kk_M9mFxqafKSQEBMwpU1oWD6DMJTvDFH6pD5twuwKZhd1VCyAouL-OI8llrn1AE7sAPptC8YToDNljOXvyC29sjO2WxWovxWEebgVcgj/s320/Image(003)-743979.jpg" /></a></div>Вчора ми проїхали близько 65 км і приїхали у Коктебель. Зупинилися на подвір'ї у людей, за 50 метрів від моря. Ввечері гуляли на морі. Сьогодні у нас пів дня відпочинку. Частина групи зробила радіальний виїзд на гору Волошина та на Хамелеон. Близько 10 км. Після обіду будемо продовжувати рухатися у напрямку Судака. Сонце, 30 за Цельсієм.Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-54115518141639761002010-09-13T13:45:00.001+03:002011-02-15T23:59:46.178+02:00Другий і третій день велопоходу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2m4GodP7PMCrstZtu_pMx-MlYKJCliAbWFI4pTaUxg1qB2WoKixH5i-pKDjJ3llf0IRd-Z5PdFVzdjzg7fWFd_75plXW7S4j-JDmCvUqL40rBy6Frf3EZYi7IrUlLdXHqWqm1JMP5E3es/s1600/Image(002)-777422.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5516347663183868642" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2m4GodP7PMCrstZtu_pMx-MlYKJCliAbWFI4pTaUxg1qB2WoKixH5i-pKDjJ3llf0IRd-Z5PdFVzdjzg7fWFd_75plXW7S4j-JDmCvUqL40rBy6Frf3EZYi7IrUlLdXHqWqm1JMP5E3es/s320/Image(002)-777422.jpg" /></a></div>Вчора ми проїхали Арабатку. Там класно! :) проїхали близько 80 кілометрів. Ночували вже у Криму. Зараз зупинилися у Феодосії. Поряд Чорне море. Продовжуємо рухатися у напрямку Коктебеля.Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-85674200739961206702010-09-11T12:34:00.001+03:002011-02-16T00:03:26.481+02:00Початок походу по Криму<div class="mobile-photo"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaaMvQfNtpVY1zh4N1VTN_8jw1ajUG9G2m4C_81KzFff94rVT-cZ6e_PPdrD0xfk0ak6YRh4K-qolLEaEXbgluMyy4KAvFPwq3aTkaLntqKvKxSL1rsSV-fdjzscN8NMFqAVKut_Wgprbp/s1600/Image(001)-719577.jpg"><img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5515587205916601906" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaaMvQfNtpVY1zh4N1VTN_8jw1ajUG9G2m4C_81KzFff94rVT-cZ6e_PPdrD0xfk0ak6YRh4K-qolLEaEXbgluMyy4KAvFPwq3aTkaLntqKvKxSL1rsSV-fdjzscN8NMFqAVKut_Wgprbp/s320/Image(001)-719577.jpg" /></a></div>Сьогодні ми почали похід 1-ї категорії складності по Криму. Виїхали з Новоолексіївки і зараз їдемо по Арабатській стрілці. Погода: сонце і шалений вітер. На Азовському морі невеликий шторм. Мене було призначено завхозом та фотографом і ще я веду щоденник походу.Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-22780058977160909152010-09-10T04:05:00.000+03:002010-09-10T04:05:27.754+03:00Їду у похід 1 к.с. по Криму<div style="text-align: justify;">Я був у <a href="http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html">багатьох велопоходах</a> але жодний з них не був оформлений офіційно через МКК як спортивний похід. Більшість цих походів можуть бути класифіковані як одиниці, а один навіть приблизно як четвірка але це все було неофіційно. Реальний досвід у мене є, а от формального немає.</div><div style="text-align: justify;">Потрібно з чогось починати, тому сьогодні я вирушаю у велопохід по Криму 1-ї категорії складності з <a href="http://dneproveloklub.dp.ua/">ДніпроВелоКлубом</a>.</div>Unknownnoreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-88319432609860467372010-09-10T02:53:00.001+03:002011-02-15T23:04:47.764+02:00Велосипедом на роботу. Bike2Work.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://www.velokiev.com/forum/download/file.php?id=24315&sid=f688bbfd4c99571c0a144346cdc20d8b" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="51" src="http://www.velokiev.com/forum/download/file.php?id=24315&sid=f688bbfd4c99571c0a144346cdc20d8b" width="400" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Ось прочитав про цікаву акцію: <a href="http://www.velokiev.com/forum/viewtopic.php?f=4&t=85387&start=0">22 вересня – велосипедом на роботу. Bike2Work!</a> </div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Звичайно я планую приймати участь і навіть роздрукував собі плакат який планую почепити на багажник.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://www.velokiev.com/forum/download/file.php?id=24314&sid=f688bbfd4c99571c0a144346cdc20d8b" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="207" src="http://www.velokiev.com/forum/download/file.php?id=24314&sid=f688bbfd4c99571c0a144346cdc20d8b" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Однак, останнім часом я у будь якому випадку майже відмовився від використання громадського транспорту і для перевезення себе використовую велосипед. Хочу поділитися своїм досвідом і думками з приводу цього.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Для мене це:</div><div style="text-align: justify;"></div><ul style="text-align: justify;"><li><b>гарний настрій</b> - немає нічого приємнішого ніж ранком проїхатися на велосипеді. Я просто обожнюю кататися і нічого не можу з цим зробити. :)</li>
<li><b>фізична активність</b> - звичайно невелика але все ж таки вона є. Щодня я проїждаю приблизно 15 кілометрів. </li>
<li><b>економія часу</b> - я не витрачаю час на те щоб дійти до зупинки, потім дочекатися громадський транспорт, потім дійти з зупинки до роботи. Маршруткою виходить десь 20 хвилин, велосипедом десь 10.</li>
<li><b>економія фінансів</b> - ціна на проїзд у маршрутці 2 гривні, тролейбусі або трамваї 1 гривня. Я їздив здебільшого у маршрутках (це швидше). Проста математика: мінімум 2 поїздки на день помножити на 2 гривні і помножити на 30 днів дорівнює 120 гривень. За рік виходить 1440 гривень. Це більше ніж ціна мого першого велосипеда.</li>
<li><b>економія нервових клітин</b> - ну не люблю я слухати шансон і товктися у салоні забитої маршрутки.</li>
<li><b>екологія</b> - це, я думаю, зрозуміло. Планета у нас лише одна.</li>
</ul><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Я часто чую такі запитання: </div><div style="text-align: justify;"><b>А як без душу на роботі?</b></div><div style="text-align: justify;">Я не женусь так щоб аж піт лився. Їду собі у задоволення з середньою швидкістю приблизно 10 км на годину. Літом у розпеченому салоні громадського транспорту спітніти набагато легше ніж коли прокататися на свіжому повітрі з вітерцем який тебе обдуває. Не женіть і все буде чудово. Краще виїхати раніше. Звичайно коли я виїжджаю покататися більш серйозно то душ необхідний, але це не стосується поїздки на роботу.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>А якщо погана погода, дощ?</b></div><div style="text-align: justify;">Так, це дійсно найнеприємніша сторона поїздок на велосипеді. Коли іде дощ все не так весело. Для того щоб вирішити цю проблему я придбав собі курточку що не промокає під дощем, а також штормові водонепроникні штани. Блискавка по всій висоті цих штанів дозволяє одягнути їх просто поверх джинсів навіть не знімаючи взуття. Якщо ви хочете кататися під дощем обов’язково поставте крила на обидва колеса. Це значно зменшує кількість болота, води яка може потрапити на вас під час руху. А якщо їхати з невеликою швидкістю (читай попередній пункт) то зменшує до нуля. В кінці кінців якщо іде злива то можна залишити велосипед дома і поїхати на громадському транспорті.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Де залишити велосипед?</b></div><div style="text-align: justify;">Декілька років тому я перший почав приїжджати на роботу на велосипеді. Я залишав велосипед просто біля офісу, прив’язуючи його до стовпа. Було якось трішки лячно залишати велосипед біля офісу. Пізніше коли велосипедистів стало достатньо багато у нас навіть з’явилася велостоянка. Це звичайно ідеальний варіант але без достатньої кількості велосипедистів цього б точно не сталося. Подумайте, можливо на підприємстві на якому працюєте ви є приміщення у якому можна залишити велосипед. Обов’язково придбайте велозамок для того щоб можна було прив’язати його до чогось. Можливо зараз ви будете перший, а завтра на велосипед пересядуть і інші. Це може стати причиною організації велостоянки або чогось типу того.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Все написане є лише моїм досвідом і не претендує на те щоб підійти будь кому. І не обов’язков робити це цілий рік і у погану погоду... Але все ж таки, якщо хоча б одна людина пересяде не велосипед після того як прочитає все це я буду щасливий. :)</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Без велосипедистів не буде вело-інфраструктури, стоянок, велодоріжок, тощо. Приєднуйтесь! :)</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Раджу також прочитати про <a href="http://eko.portal.lviv.ua/ekoschool/2010/03/15/130147.html">сім причин пересісти на велосипед</a>.</div>Unknownnoreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-62949115866529575602010-08-17T00:38:00.001+03:002010-08-17T00:40:13.410+03:00Звіти<div style="text-align: justify;">На блозі з’явився розділ <a href="http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html">Звіти</a>. Розділ містить звіти і фотографії з реалізованих подорожей. Працюю над його наповненням.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Пряме посилання: <a href="http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html">http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html</a></div><br />
<div style="text-align: center;"><a href="http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html"><img src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ-FlizSgI/AAAAAAAAFj0/fmXH4QghZVo/s288/2010_08_08_12-05-23.JPG" /></a></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-54511210749098942162010-08-14T19:36:00.003+03:002010-08-16T23:53:44.624+03:00Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин<div style="text-align: right;"><span style="font-size: x-small;"><i>В дорогу! Щоб сонце нам світило,</i></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-size: x-small;"><i>щоб ясен круг горів нам угорі.</i></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-size: x-small;"><i>О ти, шляхів безкраїх дивна сило,</i></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-size: x-small;"><i>що маниш нас в своїй мінливій грі.</i></span><br />
<span style="font-size: x-small;"><i>Богдан-Ігор Антонич (С) </i></span></div><br />
<div style="text-align: justify;">7-8 серпня 2010 року я їздив кататися по сумській та чернігівській областям.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Маршрут:</b> Конотоп - Шаповалівка - Соснівка - Попівка - Красне - Батурин - Веселе - Мала Доч - Новоселівка - Велика Загорівка - Плиски - Хороше Озеро - Крути - Ніжин.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Тривалість:</b> 2 дні</div><div style="text-align: justify;"><b>Протяжність:</b> 170 км</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Схематичний маршрут виглядає ось так:</div><table style="margin-left: 0px; margin-right: 0px; text-align: left; width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/VmUc76Ws_gkMKixbPPDPKg?feat=embedwebsite"><img src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGaPPnDRU1I/AAAAAAAAFj0/De0Xq-Dt1TE/s400/Konotop-Nizhyn.png" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/PRDEfC?feat=embedwebsite">Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Я давно планував поїхати покататися по цим місцям і ось нарешті вирішив. У середу я беру квитки туди: з Вінниці до Конотопа, а також назад: з Ніжина до Вінниці (з пересадкою у Києві). За пару годин до відправлення починаю збирати речі. Приїжджаю на залізничний вокзал. Пакую речі та велосипед. До речі, це перша подорож яку я здійснив на своєму новому велосипеді, а також використовуючи деяке інше нове спорядження. Тому це був ніби тест. Наприклад, я нарешті вирішив використовувати спеціальний чохол для перевезення велосипеду у транспорті і дуже ним задоволений. Місця він займає менше ніж поліетиленовий чохол, важить теж менше і пакувати у нього легше.</div><div style="text-align: justify;"><br />
Сідаю у потяг у ніч з п’ятниці на суботу о 03:02 та лягаю спати. Подорож починається.</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День перший.</b> О 09:48 я прибуваю до Конотопа.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/svXcKvy8AzQ2AI42auQIsA?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ4vuKskhI/AAAAAAAAFj0/VCnUIo21omA/s288/2010_08_07_09-54-56.JPG" /></a></div><div style="text-align: justify;">Розпаковую велосипед, завантажую його. Купляю сир, хліб та поснідавши цим всім виїжджаю у напрямку села Шаповалівка. Саме біля цього села у 1659 році відбулася <a href="http://www.blogger.com/">Конотопська битва</a>. У 2009 році ми відзначали 350 річчя перемоги у цій битві. Дорога до села нова, у гарному стані.</div><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/yR2Gf3eNY0LhW1vxJRJH6Q?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ5FMIyIVI/AAAAAAAAFj0/tc3sx0mu4lI/s288/2010_08_07_11-31-27.JPG" /></a><br />
<div style="text-align: justify;">Швидко проїжджаю по ній. Перед в’їздом у Шаповалівку стоїть пам’ятний знак.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/2ybJyPUDkCYv_qiwtYEkaw?feat=embedwebsite"><img src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ5Il6JSyI/AAAAAAAAFj0/dU_NAcMGP5U/s288/2010_08_07_11-37-51.JPG" /></a></div><div style="text-align: justify;">Далі їду у саму Шаповалівку. Проїжджаю село і заїжджаю у село Соснівка. Там, проїхавша міст, повертаю на північ. Дорога через поля виводить мене до села Попівка. З Попівки виїжджаю на трасу, що веде до Батурина. Жахлива як для велосипедистів траса. Вона викладена з плит. Плити не завжди щільно прилягають одна до одної і по ній їдеш як по шпалам. Думав, що колеса собі там поламаю.</div><div style="text-align: justify;"><br />
Спека просто неймовірна. Термометр на велокомп’ютері показує близько 45 градусів.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/0I_g1m1VjS8T85LtcKa5HA?feat=embedwebsite"><img src="http://lh3.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ-LN58fYI/AAAAAAAAFj0/JGbOmDQsvLw/s288/2010_08_08_12-25-56.JPG" /></a><br />
Сонце страшенно підсмажує зверху, а розпечена дорога знизу. Я постійно наношу на відкриті ділянки тіла крем від засмаги (саме через це я абсолютно не згорів за цих два дні). Спрага. Купляю воду ледве не у кожному магазині на шляху. Літрової пляшки вистачає щоб проїхати максимум годину.<br />
<br />
Доїжджаю до Батурина. Дороги тут теж ідеальні, та навіть є щось типу велодоріжок. Спочатку їду дивитися <a href="http://museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2186">будинок генерального судді Василя Кочубея</a>. Це єдина будівля яка дійшла до нашого часу з часів коли <a href="http://cult.gov.ua/blog/2007-12-25-3">Батурин був столицею</a>. Будинок гарно відреставрований. Територія навколо нього теж. Відчувається, що фінансування тут пристойне. Заходжу у музей який розташований всередині та у підвалі.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/lw1U1hHoCxYLjdPeUD0S4A?feat=embedwebsite"><img src="http://lh3.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGaA1P8857I/AAAAAAAAFj0/OZTJnj0z5SI/s400/pano_baturyn_1.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;"><br />
Вирушаю до батуринської цитаделі. Все це побудували чи відновили за дуже короткі терміни (наприклад цитадель всього за 8 місяців) декілька років тому. Я був у пів-десятка музеїв які створили останніми роками. Всі вони характеризуються гарним станом та інфраструктурою. Цитадель Батурина один з яскравих представників таких музеїв.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/UKX5PrwrsrpArmCWXuc__Q?feat=embedwebsite"><img src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGaA-ujZfII/AAAAAAAAFj0/8c6ut4sI0d4/s400/pano_baturyn_2.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;">Приєднуюся до екскурсії, роблю фото, купляю сувеніри. Їду дивитися на <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE">палац Розумовського</a>. Знову ідеально дорога, палац дійсно величний і також після реконструкції. Шкода, що на екскурсію всередину не потрапив.</div><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/ShaUoJb-ZSgriW6KKWkx2w?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGaBPqEYR8I/AAAAAAAAFj0/pXGDJKp3aEI/s400/pano_baturyn_4.jpg" /></a><br />
<div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Роблю перекус у Батурині та їду у напрямку хутора Веселий. Грунтова дорога йде через поля. Більшість грунтових дорог які мені тут траплялися насправді можна назвати піщаними. Їхати на велосипеді ними дуже важко. Велосипед постійно заносить, переднє колесо не хоче керувати а заднє має поганий контакт з дорогою. Помаленьку доїжджаю до хутора і їду далі до села Мала Доч. В лісі потрапляю у дуже глибокий пісок і велосипед приходиться вести у руках.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/4Nq-PB5E60mxKO7pjioJhQ?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ6bcjRQ6I/AAAAAAAAFj0/KYlloJo9emo/s288/2010_08_07_18-41-01.JPG" /></a><br />
Проїжджаю Малу Доч і їду у Новоселівку. З Новоселівки прямую на трасу Київ - Москва. Ця траса не дуже приємне місце... Сама дорога нова і гарна, але фури і гонщики які проносяться біля мене на швидкості 150 км на годину не дуже мене тішать.<br />
<br />
Починає сутеніти і я шукаю місце для ночівлі. Знаходжу лісок за 200 метрів від траси, біля річки Борзенка. Ставлю намет, пристібаю велосипед до дерева та лягаю спати. Не вечеряю. Через спеку їсти не хочеться взагалі. П’ю воду. У цю подорож я навіть спальник не брав.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/ibSXK_ub4Gw7JP8kRP1uyQ?feat=embedwebsite"><img src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ9eschEII/AAAAAAAAFj0/z5CjCSVV6uc/s288/2010_08_08_08-47-46.JPG" /></a><br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День 1. </b><b>Технічні подробиці.</b><br />
<b>Дата:</b> 07.08.2010<b> </b><br />
<b>Маршрут:</b> Конотоп - ночівля біля Борзни<b> </b><br />
<b>Погода:</b> сонячно і дуже спекотно</div><div style="text-align: justify;"><b>Пройдена відстань:</b> 94,46 км</div><div style="text-align: justify;"><b>Час у дорозі:</b> 05:24</div><div style="text-align: justify;"><b>Середня швидкість:</b> 17,5</div><div style="text-align: justify;"><b>Максимальна швидкість:</b> 34,3</div><div style="text-align: justify;"><b>Початок руху:</b> 10:00</div><div style="text-align: justify;"><b>Закінчення руху:</b> 21:00</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День другий.</b> Встаю близько 08:30. Температура у тіні вже досягла 30 градусів. Збираю табір, завантажую велосипед і знову повертаюся на трасу. Швидко доїжджаю до перехрестя траси та дороги на Борзну, та звертаю у напрямку села Велика Загорівка. У селі їм. Вперше випробував свою нову кухню. Нещодавно вирішив замінити двох літрову походну каструлю на однолітрову, а також придбав нового газового пальника. Старий чудово працює, але дуже великий для подорожів соло. Також я пошив чохол для цього всього. Раніше кухня займала приблизно половину велобаула (одну штанину), а зараз вона займає мінімум місця у одній штанині. Ось так виглядає: каструля, сковорідка, газовий балон та пальник у чохлі:</div><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/AAIHPiCJVkEUlzGIuafz8g?feat=embedwebsite"><img src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ99sMfjUI/AAAAAAAAFj0/v3PFqrYfZu8/s288/2010_08_08_11-11-17.JPG" /></a><br />
<div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Їду у напрямку села Плиски. Спека просто пекельна. Гарячий вітер не приносить ніякої прохолоди. Смола на дорогах плавиться і на ній надуваються бульбашки.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/VoafONKIfJ3sZwNWAveDLg?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ-Vf9ZG1I/AAAAAAAAFj0/XdsPbiosQ5I/s288/2010_08_08_12-51-49.JPG" /></a><br />
Виявляється це був <a href="http://health.unian.net/ukr/detail/210415">найспекотніший день літа</a>. Коли заходиш у тінь і температура на термометрі падає до 36 градусів то здається, що тобі так комфортно ніби навіть прохолодно. Це якщо з 45 порівнювати. :) Минаю село Плиски, Хороше Озеро. Вказівник показує напрямок до меморіалу Героям Крут. Тут 29 січня 1918 року <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8">відбувся бій</a> між більшовицькою армією Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.</div><div style="text-align: justify;"><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/QNpDlw0-yUFVS5C6PUD9KA?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ_IWJpiCI/AAAAAAAAFj0/KTRBnAVsofQ/s288/2010_08_08_14-08-41.JPG" /></a></div><div style="text-align: justify;">Зараз тут встановлено пам’ятний знак та організовано музей який розповідає про події які там відбувалися. Експозиції музею обладнано у старих залізничних вагонах.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/Jjik1Gjf3EUJs2Y4fGfoEw?feat=embedwebsite"><img src="http://lh3.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ_qp-2A8I/AAAAAAAAFj0/eu3B1EcDIdQ/s288/2010_08_08_14-46-51.JPG" /></a><br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/1VL_-AWN4cEzHM6EsD3PLQ?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ_O9sLVGI/AAAAAAAAFj0/kYnYC8dhstw/s288/2010_08_08_14-17-21.JPG" /></a><br />
Знову ж таки організовано все дуже гарно. Мені запропонували подивитися 12 хвилинний фільм у вагоні обладнаним великим жидкокристалічним телевізором та кондиціонером. Вхід вільний. <br />
<br />
Подивившись фільм я непоспішаючи вирушив до Ніжина. Проїхався по місту та вирушив на залізничний вокзал.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/DYm-RZaEod3OpJJ-pCykXQ?feat=embedwebsite"><img src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZ__7Sa4QI/AAAAAAAAFj0/sboUsjjKoMw/s288/2010_08_08_17-02-23.JPG" /></a><br />
Близько 17:00 я був на вокзалі часу до електрички (20:35) було вдосталь але спека відбивала будь яке бажання знаходитися на сонці і тому весь цей час я просидів у приміщені вокзалу. Потім склав велосипед і речі.</div><div style="text-align: justify;"><br />
До речі, я, за допомогою секундоміра, спробував зафіксувати час який мені необхідний для того щоб повністю запакувати всі речі і велосипед. Не дуже поспішаючи я зробив це за приблизно 8 хвилин.<br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День 2. Технічні подробиці.</b><b> </b><br />
<b>Дата:</b> 08.08.2010<br />
<b>Маршрут:</b> ночівля біля Борзни - Ніжин<b> </b><br />
<b>Погода:</b> сонячно і дуже спекотно<b> </b><br />
<b>Пройдена відстань:</b> 75,6 км</div><div style="text-align: justify;"><b>Час у дорозі:</b> 04:26</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><b>Середня швидкість:</b> 17,0</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><b>Максимальна швидкість:</b> 27,6</div><div style="text-align: justify;"><b>Початок руху:</b> 09:30</div><div style="text-align: justify;"><b>Закінчення руху:</b> 17:00</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><i>Електричка у Ніжині спізнилася, а потім дуже довго десь стояла... Як результат у Києві вона спізнилася на 50 хвилин і я не встиг на потяг до Вінниці. У Києві я мав бути о 22:28 і о 23:14 мав пересісти на потяг до Вінниці. Я взяв новий квиток і пішов до начальника вокзалу за довідкою про те що електричка спізнилася. Але мені у грубій формі відповіли, що електричка запізнилася не на 50, а на 7, сказали, що це я сам десь лазив, спізнився на потяг і потім прийшов до них з претензіями... Я написав скаргу у книгу скарг і поїхав у Вінницю о другій ночі. У Вінниці був о п’ятій.</i></div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Не дивлячись на інцидент з потягом і навіть на спеку це була класна подорож. На півночі України є ще багато чого цікавого і я думаю, що при найпершій нагоді я знову туди повернусь.</div><br />
Всі фото можна подивитися ось тут:<br />
<table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url("http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif") no-repeat scroll left center transparent; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/PRDEfC?feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/TGZH0OU67-E/AAAAAAAAFj0/tyYTjTqvNac/s160-c/PRDEfC.jpg" style="margin: 1px 0pt 0pt 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/PRDEfC?feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Мапу можна подивитися ось <a href="http://maps.google.com/?ie=UTF8&hq=&ll=51.194836,32.501678&spn=0.413948,1.757813&z=10">тут</a>.Unknownnoreply@blogger.com8tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-91589820549010203912010-05-20T21:59:00.002+03:002010-05-20T22:26:20.199+03:00Велопохід: Полісся. Кам'яне Село.<div style="text-align: justify;">20-21 червня 2009 року я їздив кататися на північ України, у житомирську область, Полісся.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Маршрут:</b> Пояски - Рудня-Замисловецька - заповідник Кам'яне Село - Рудня-Замисловецька - Устинівка - Рудня-Перганська - <strike>Дідове Озеро</strike> ліси і болота - Рудня-Перганська - Перга - Юрове - Олевськ</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Тривалість:</b> 2 дні</div><div style="text-align: justify;"><br />
Дуже схематичний маршрут виглядає ось так:<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/vrmYAHSJJlY3qv7u1ri9CQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMluPKWCelu2IJR06nhZ9YJt9gt-e4aV9U1fxqaXFB_y8avzPThX6Oi7ct-svaeDzCDH-mLVcNgAGRG0W1vrCP3BQsNZttsGd8COrhZYSVkvkScGYn-7IvGf6ibEanL_WzkBmSsNeEHbAo/s400/%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D0%BD%D0%B5_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%BF%D0%B0.png" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/LZkWXC?feat=embedwebsite">Велопохід у Полісся. Кам'яне Село.</a></td></tr>
</tbody></table><div style="text-align: justify;"><br />
</div></div><div style="text-align: justify;">Прочитавши якось в інтернет про <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%89%D0%B5_%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5_%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE">Кам'яне Село</a>, я загорівся бажанням побачити його на власні очі. Почитав інформацію про місцевість, різні звіти і статті я зрозумів, що це ідеальне місце для чергової велосипедної мандрівки. Купив квитки з Вінниці до Коростеня, і назад, зібрав спорядження і вирушив. Всього чотири з половиною години у потязі Одеса-С.Петербург і о 6:06 я у Коростені. Зовсім порожнє ранкове місто.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/15iwlXg7ojc9CyLYYCciCQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhz4clJDQYrr5QV5JKu1Ssf1-x-tCmEpQ-hCjFuzICAXW0TSNuHjMGWQWP07VjggE1MUuj-7IKPZIBUBWqSYKXIQ-rh21nkQCdzZu57IKZ2p_0d88yuPmRCt6SpGNvT6uWwWvtzFDpdXJx2/s288/img_1781.jpg" /></a><br />
З Коростеня до початку маршруту потрібно їхати на дизелі який їде з Коростеня у Олевськ. До дизеля було чотири з половиною години (до 10:34) тому я вирішив не втрачати час і відвідати ще одне цікаве місце. Село Поліське яке знаходиться в 10 кілометрах від Коростеня. Я прочитав у інеті, що саме тут знаходиться могила князя Ігора страченого древлянами... Проїхавши 10 кілометрів і заїхавши у село, я почавши розпитувати у людей де тут курган або могила яку я шукав...<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/msDQ7AFBok97T6g_0ZtnIw?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8fGJ643yx9-1gL0OkY7czxFuLqF9jbjtjNrzQ_wawTLymi4DXKfzdQrBLDwQwvYcZEbxzqnIrk9J4PV3I1pDZ00TY4rVb-oaF3GJ47pOzypHsPG0z5RR0ZqGO48spyP34y4jvXIGEuwA8/s288/img_1783.jpg" /></a><br />
Ніхто нічого про це не знав. Мені порадили звернутися до місцевого краєзнавця, який точно міг сказати де і що тут знаходиться. Але його, на жаль, не було дома і з'явитися він мав пізніше. Я вирішив не втрачати час. Не отримавши ніякої інформації поїхав назад у Коростень. Покатався по місту. Мені здалося, що всі дороги у Коростені ідеальні. Я думаю автомобілісти задоволені. Знайшов парк де, на горі, понад річкою Уж розташований пам'ятник древлянському князю Малу, а внизу біля річки пам'ятник княгині Ользі...<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/-k3zakxatQlPqZ0U2kacbg?feat=embedwebsite"><img src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsPMO81jSLI/AAAAAAAAEi8/e6r9hFI_U_c/s288/img_1784.jpg" /></a><br />
Як потім мені сказали городяни були проти Ольги у Коростені зважаючи на те, що колись вона його спалила... Але зараз вони стоять зовсім поряд... Він захищав своє місто, а вона його спалила. Також у цьому парку знаходиться об'єкт скеля. Підземний бункер Сталіна. Цікаве місце, але на жаль у той час було закрите.</div><div style="text-align: justify;">Дочекавшись дизеля я завантажив велосипед і поїхав. Декілька годин у ледве повзучому дизелі і я на станції Пояски. Збираю велосипед, переходжу на іншу сторону залізничної колії і вирушаю на північ у ліс по грунтовій дорозі. Дорога пристосована більше для вантажівок чи тракторів (і звичайно для велосипеда) біжить на північ серед лісів і боліт.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/s_kEJMT6CHMfIcNSyTLM0w?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiO2LwklQ8FH9OqFZ2EAXwW3c6IyHDyfREUEHFwOjyj9cBRJnAntBIMWF1sKPVKySmYyewGVwZKpQu3uijb96kxf-yuXLhDYyG4tL84FniMGWi0k7wsNhGWdVb2bLnPnIXycvo-NZWa3F-4/s288/img_1812.jpg" /></a><br />
Ще з дитинства у мене потяг до болотяної місцевості. Тому спочатку я постійно зупинявся біля кожного болотяного озерця і рослини, робив фото і просто насолоджувався побаченим. Правда цілі рої комарів які з'явилися дуже швидко не дуже сприяли цьому. Поки їхав вони не діставали, а варто було зупинитися і дістати фотоапарат вони атакували десятками лице і всі відкриті частини тіла. Я знав про це і використав заздалегідь куплений балончик Оф. Перевірено - допомогає.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/V4p7WM6-1OKGhDRqH0i5rg?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPqRvIC-ta0YtH3uUrULF4XJKP3Q2tM5G6kuWU_BgKN1fDGBjKXOzhozXzbSduLqjVmXxm9sJhhbGgkPPALwNrQ3g9Gjir04AAw1EuTWcQPVaLOMr8QEWgFxLZk1As_72uxgkVR5UEuEmG/s288/img_1815.jpg" /></a><br />
Дорога йшла вперед і захопившись я пропустив потрібний поворот у село Рудня-Замисловецька. Замість цього заїхав у село Устинівка (напевно це був знак). Пообідав там біля гарненької річечки.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/8dWfCes0pMyFMmPRwhMw0A?feat=embedwebsite"><img src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsPN7nnPRDI/AAAAAAAAEkg/6duu2mMIR0E/s288/img_1833.jpg" /></a><br />
Місцеві жителі пояснили мені, що я не там де я собі думав. Розвернувся і поїхав назад. Повернув у потрібний поворот. Виявилося, що я просто задумався і пропустив його, тому, що пропустити його досить важко. Окреме слово варто сказати про мапу. Я поїхав у ці ліси і болота з мапою автомобільних доріг з маштабом 2,5 кілометра... Це була велика помилка. На мапі зображено лише основні дороги та річки і орієнтуватися по ній дуже важко. А річок тут дуже багато. Купа річечок, струмків і більших рік, а також штучних каналів меліорації. Думаю тут є поклади залізної руди так як вода у річках іржавого кольору, з великою концетрацією заліза.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/LZkWXC?feat=embedwebsite#5387375645339242018"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8ye8Ep35v41MIJgWvYHF16ctdQZ4uTTGnwPQ89g7Vh9pVBmh-W38uzz8hW7W5U7yTQRtUz57sAVGndKKQlMydOx36t8yDDnDo6sxVJw881dDoLq-H6okpsDtqvo90H1UxXWEaY90zLJ12/s288/img_1829.jpg" /></a><br />
Цікаво, що всі мости, навіть досить великі зроблені з дерева. Хоча, в загальному, тут з дерева зроблено майже все. Сільські хати і інші будівлі, огорожі.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/UaK1USCxAj8w4owoxaBtTQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2drzfIZDvEMh4Xf13Umzd2X_d2blFmJOwMoqEv5vzR9yLmd_5eQJCUwzwweEdlRLiPI5xMY7YBxvF_OQ0pIG43DA90w7YDwvxwDrkF0-F3MN7yFnYJ1zuSd5fJ8Bd30RrtK-sxMQ_VLom/s288/img_1818.jpg" /></a><br />
Ці місця можна порівняти з Карпатами. Мені навіть здалося, що поліські місця навіть більш дикі ніж Карпати. Принаймі ніякого туризму там точно немає. Сміття також дуже мало. Природа виглядає такою як вона має бути без зайвого втручання людини. По дорозі у Рудню-Замисловецьку побачив на дереві цікаві вулики. Такими вуликами люди користувалися сотні, а може і тисячі років назад для того, щоб займатися бджолярством.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/LZkWXC?feat=embedwebsite#5387375860361945522"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjeM2-Bg5ypbz6SdfkVzzpHL30dplhFOhhX1eK-WsB919USVKLgBhdRYSLoZFZrs0nqhn-UpF93fFbKpSRPiI8XHRD_2fcq035v_qMAbgwxEtx_KJD3ZvXZSIsOjkHNxhTPMs58UmGVqxod/s288/img_1831.jpg" /></a><br />
Заїхав у село розпитав про Кам'яне Село. Тут туристи звичайно бувають часто. Хоча по лісовій дорозі до заповідника навряччи можна проїхати звичайною легковою машиною на дорозі багато слідів. Бачив декілька джипів. У лісі почали з'являтися камені. Я ставив велосипед і ходив по лісі з фотоапаратом. Потім підводив велосипед далі і знову ходив по лісі. Так я дійшов до центральної частина Кам'яного села. Що я можу сказати. Це важко описати словами. Розкидані камені вражають своїми розмірами, формами і заставляють задуматися як все ж таки вони тут з'явилися. Зробив безліч фото.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/cPE3s-UOzgP2DON9w03uBA?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3ZshusGvXs2cUsvhPB8V2rbvN0AiSb2M0v7YPjpxt5qvUyszwNy-AnZcL1axyxITCzpTDqn_6gZwYVSVEzK4gmikh3EKLsQZO85yFShyy8yRx9Rvo7uPnfGbDSqjrUdPZrM9XjXrjNs3Q/s288/img_1854.jpg" /></a><br />
Вилазив на декілька великих каменів. У інеті читав, що тут має бути камінь з "слідами Бога". Я довго його шукав але безрезультатно. Нарешті, місцеві дітлахи які прийшли сюди з батьками, показали мені цей камінь. Він знаходиться в стороні від основних масивів каменів, по іншу сторону лісової дороги, в метрах 50-100 у лісі. Біля каменю хтось зробив сходи і взагалі це популярне місце... Купа сміття і різного мотлоху нав'язаного на гілки дерев.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/8daDQele50RX9quZrPdQrw?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhnbHJNlIPbdd626Op_G1iGc7MhdXrSLMrnoa0AReynqsw4zkuqM46HESkOZ2ASQsYaQkVbAzzBRXbQYHYRqDTzch8gZW05u2R2-i_NRF-3eugLVBuPLgZHtNQy8Rd1XzStdqaWBuwB0czs/s288/img_1863.jpg" /></a><br />
Вдосталь походивши по Кам'яному Селі я почав повертатися у Рудню-Замисловецьку. Виїхав по тій самій дорозі і поїхав в Устинівку де вже був того дня. З Устинівки я мав виїхати до Рудні-Перганської і звідти їхати до озера з назвою Дідове. Яке знаходиться на схід від Рудні-Перганської, у лісі. Проїхавши Устинівку я заїхав у ліс. Там я хотів заночувати. У лісі безліч доріжок, стежок, просік. Вони розходяться як лабіринт і потрібно слідкувати щоб не збитися з дороги. Тут я трішки блуканув і приблизно півгодини шукав вірну дорогу. Нарешті виїхав на лісопилку у лісі і звідти поїхав по дорозі у напрямку Рудні-Перганської. Від цієї основної дороги мала відходити дорога на схід, у ліс. Ця дорога веде до Дідового Озера і характерна тим що викладена з каменю, як бруківка. Я так і не зрозумів хто і коли її прокладав. А саме головне навіщо. Тут немає ніяких міст і взагалі нічого такого важливого щоб робити таку дорогу серед лісу. Хоча, можливо, це зараз немає або я просто не все знаю. :) Знайшовши цю дорогу, я почав рухатися по ній. Бруківка ця дуже відносна... Дорога страшно розбита. Машини чи трактори проробили безліч доріг які відходять від основної щоб об'їхати величезні калюжі які перекривають шлях. Інколи це скоріше озерця ніж калюжі. Заїжджати у них страшно навіть трактором, я вже мовчу про велосипед.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/cTLeaWykThwnz8NHDiw02A?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgZG0LUH9NpwqhcqoWhA6yYCnYeOQV2DaQR8dX9P6eVWt-Nf_yPdvkrcHNLemvI5xEvGVot-rFbZIMcnNutq99JATF2it2T8pdCGtWzPMl4iQJ3JxUbAXHP9a2sIbOaOYb0Qqm5UdFYKfO/s288/img_1871.jpg" /></a><br />
Петляючи ось так по всім цим доріжкам, не дивлячись на компас, і на, хоч не дуже корисну, але мапу, десь там, я допетлявся до того, що зрозумів, що я вже не бачу основної дороги. Я збився з шляху десь на південь від кам'яної дороги, тому вирішив їхати вперед притримуючись напрямку на північ. Я сподівався, що побачу основну дорогу і поїду по ній. Але чи то дорогу я не побачив і пропустив, чи збився з дороги не на південь, а на північ чи просто основна дорога зникла серед сотень доріг зроблених тракторами які колись тут їздили... Я зрозумів - заблукав. Спробував вертатися назад але зрозумів, що у одноманітному лісі з лабіринтами доріжок зробити це теж не дуже виходить. Знову вирішив їхати вперед. Ось так я кружляв декілька годин. Ніяких особливих орієнтирів так і не побачив і вже остаточно заблукав. Хочу додати, що у грунт у тих лісах це м'який пісок і їхати по ньому не дуже класно, а місцями навіть неможливо. Я продовжував їхати у різні боки. Їхати у одному напрямку теж не дуже можливо через те, що часто дорога закінчивалася болотом і його потрібно було об'їжджати. Об'їжджаючи це болото я ще більше поглиблювався у ліс і у розуміння того, що ось так ось я нікуди не виїду. Перевірив телефон. Зв'язку (київстар) не було. Взагалі. У одному місці на телефоні з'явся напис оператора але без жодної "палички". Час від часу я натикався на просіки і канали. Та на мапі їх позначено не було і нормально зорієнтуватися я не міг. Я кляв себе за те, що не дивився у мапу і на компас коли почав їхати у ліс. І за те, що не пошукав кращої мапи ніж ця автомобільна. Я не турбувався за те, що зі мною тут щось станеться. Мене просто брала шалена злість за цю ситуацію. Я чудово розумів, що вийти то я вийду звідси але от тільки скільки часу буде на це потрібно. Найбільша складність це те, що немає можливості їхати у одному напрямку. Натикаєшся на болото і його потрібно обходити. Поки обходиш натикаєшся на наступне болото...<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/83x8KJIS6H3Ll30DMsPBAA?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbNUhfTcaGtvRX61l9AI2ouGquxSH9H65UPXP49tFHa5chgJop0GuM-xwuQxpf8NHA2L45p07AkMh8egqQpUWQCkJZe_iRTdfEQu9vMPJOmuu9d-41y-FFJlg9HRdtSMeqmI-_SbzVUTeH/s288/img_1813.jpg" /></a><br />
Через деякий час я побачив попереду, що далі ліс закінчується. Зрадів цьому і поїхав на світло між дерев. Виявилося, що це просто велика вирубка. Ліс вивезли - порожня галявина залишилася. І тиша. Ніяких ознак присутності людей. Ні собак, ні машин. Лише природа. Вирубка знаходилася ніби на пагорбі і тут я побачив, що телефон зловив сигнал! Якщо я і міг комусь зателефонувати так це Владу. :) Він чудово зрозуміє цю ситуацію і точно щось порадить. Зателефонував. Пояснив, що і до чого. Як на зло батарея не була повністю зарядженою і я думав якби телефон не вирубився остаточно від постійного пошуку мережі. У Влада були мапи цієї місцевості і ще він сказав декілька корисних речей про просіки які я бачив до цього. Просіки йшли майже з точно з півночі на південь і з заходу на схід. Утворюючи тим самим сітку. Рухаючись на захід по цій сітці я міг вийти на трасу з Білорусі до Олевська або до річки яка біжить на заході з півдня на північ. Траса і річка іде з півночі на південь і її не можна пропустити. У кожному вузлі цієї сітки повинен був знаходитися стовп з маркуванням квадрату лісу. Я цього не знав. Тому як і порадив мені Влад я вирішив виходити на просіку і намагатися виходити по ній. Скоро я знайшов одну з тих просік, що бачив останньою. Пішов по ній і через 20 хвилин зрозумів, що з велосипедом це неможливо. Глибокий мох у який проволюються ноги, хащі. Просіка уходила в низовину у болото. Просто по лісі йти було теж майже неможливо.<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/kGLe74z38uQKIdduWxiJCQ?feat=embedwebsite"><img src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsPNTqFeUOI/AAAAAAAAEj8/hppNIUeAYTg/s288/img_1822.jpg" /></a><br />
Я знайшов стовп з маркуванням лісових квадратів і намагався зателефонувати Владу щоб зорієнтуватися але зв'язку не було. Знайшов найбільший пагорб у лісі і поліз на сосну :) На висоті у метрів 10-15 з'явився сигнал. Досить високо. По маркуванню на стовпі орієнтуватися теж не вийшло. Там були не всі цифри. Я поговорив з Владом і вирішив, що буду іти на захід щоб вийти до траси. Взагалі, я був не дуже далеко від неї і якби це був просто ліс то я б вийшов по компасу за пару годин ідучи просто навростець. Але тут болото ускладнювало рух. І ще комарі... Хмара комарів яка гуде над тобою і намагається кусати де тільки може. Добре, що засіб від комарів відлякував їх. Я зліз з дерева. Вечір наближався і скоро мало стати темно. Десь не дуже далеко було чути як кричать лисиці (я думаю це були лисиці). Щось середнє між плачем дитини і на собачим гавканням. Я виїхав на доріжку і по компасу поїхав на захід. Коли з'являлася розвилка обирав ту стежку яка вела західніше. Так я заїхав на стару тракторну дорогу яка майже губилася у хащах. Під ногами була вода. Я вже далеченько від'їхав від останньої розвилки тому вирішив їхати вперед не об'їжджаючи цю воду. Води було сантиметрів 30-40 і вона була чорна, болотяна. Так я ліз по хащам поки стежка взагалі не зникла але попереду за метрів 50 стало видно галявину. Тут почалося найцікавіше. Я залишив велосипед з ввімкненою фарою, щоб потім можна було його знайти у цих хащах. Інакше за 10 метрів нічого не видно. Пішов вперед подивитися чи можна там пройти. Перед самою галявиною я побачив канал шириною метра три. Бобри почали робити греблю на цій водоймі і по берізці обточеній ними, з одного боку, як олівець я перебрався на іншу сторону. Обдивився і вирішив, що заночую десь тут. Залишив наплічник і пішов за велосипедом. З ним я не зміг перейти по тонкій берізці тому потрібно було шукати щось товстіше або лізти через воду. Я поліз через воду... Чорна вода вище ніж по пояс, велосипед на плечах, під ногами мул і взагалі мало приємне болото. Цей момент, напевно, один з найжорстокіших моментів за всі мої подорожі. :)<br />
<a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/SckDRhotY4GqvzaKMqD4wg?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgz9ju-qBEybYh_KGu5FM7HsN24FSqBeNkoBmr55T7VaScrcl8QVCcxK0eQyB0xG0TuMHFv93ZdcgSnSHqrge545ehK7vcNaYPl4ZUwXWxdZtaeBY7Ihrq6JYVzq8V2hhqZlY2g0tXvLJyC/s288/img_1817.jpg" /></a><br />
Я виліз з болота на галявину і пішов по ній. Пройшовши пару сотень метрів я побачив постаті людей серед галявини. Спочатку чомусь навіть не подумав чого б це людям стояти пізно ввечері десь у болотах купкою... Їду до них... Вони стоять... Я ще ближче... Стоять... Якісь взагалі невеселі думки в голові. На вулиці вже досить темно і видно не дуже гарно. Вже під'їхавши на пару десятків метрів я зрозумів, що це просто пугала на чиємусь городі. Отже цивілізація поряд. Зрадівши цьому я встановив намет прямо біля цього городу і завалився спати. Ставало зовсім темно. Вночі пішла злива і мій маленький наметик повність змок. Всередині калюжа. Але так як сухих речей у мене не було і сховатися куди теж не було я так і спав до самого ранку. Було дуже мокро але все ж таки літо і тому не холодно. Прокинувшись я виліз з мокрого спальника і одягнув мокру одежу. До цього городу приїжджали на тракторі і тому я поїхав по колії. Моє здивування було просто безмежним коли я побачив, що дорога уходить у річку і продовжується з іншого боку. Глибина після зливи була такою, що я не ризикнув лізти туди з велосипедом і пішов шукати обхід. Рухаючись так само по компасу на захід я досить швидко знайшов велику річку яка була мапі і по річці вийшов до села Рудня-Перганська.<br />
На цьому мої пригоди у болотах закінчилися. Я зробив собі деякі висновки на майбутнє і поїхав на трасу до Олевська через село Перга. Досить швидко доїхав. У мене залишався ще час до дизеля. Я поїхав до річки і помив велосипед від болота у якому він був після блукання поліськими лісами. О 14:02 я завантажився на дизель і він поповз до Коростеня. В Коростені я був о 16:20. Часу до потяга (о 22:18) було вдосталь і я вирішив знову поїхати у Поліське для того щоб застати дома краєзнавця який міг би мені допомогти. Так і зробив. Цього разу мені пощастило, він був дома і розповів про те, що тут шукаю. Виявилося, що інформація у інтернет, якою я користувався, була хибною і могила князя Ігора знаходиться зовсім у іншому місці... Але з іншої сторони я дізнався від нього багато інших, цікавих, речей. Поговоривши про Полісся, Коростень і житомирщину, я повернувся у Коростень, дочекався потяга і поїхав у Вінницю.</div><div style="text-align: justify;"><br />
Хоч я і не знайшов курган у Поліському, постійно блукав у лісі і через це не пройшов весь маршрут який запланував це була, напевно, одна з найкращих моїх подорожей. Полісся одне з найчарівніших місць природи де я був раніше. Я обов'язково повернуся туди знову і реалізую те, що не вийшло тоді.<br />
<br />
Всі фото можна подивитися ось тут:<br />
<table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url("http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif") no-repeat scroll left center transparent; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/LZkWXC?feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh6.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsN26r_NkwE/AAAAAAAAEok/d4nKFj2Ewvw/s160-c/LZkWXC.jpg" style="margin: 1px 0pt 0pt 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/LZkWXC?feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід у Полісся. Кам'яне Село.</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Мапу можна подивитися <a href="http://maps.google.com/?ie=UTF8&hq=&ll=51.300999,27.872314&spn=0.205639,0.87616&z=11">тут</a>.</div>Unknownnoreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-34651501889386097952010-05-19T02:28:00.003+03:002010-05-19T16:17:53.823+03:00Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття<div style="text-align: justify;">8-10 травня 2010 року я їздив кататися у Закарпаття.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>Маршрут:</b> Воловець - Подобовець - водоспад Шипіт - Пилипець - Ізки - Міжгір'я - Кіреші - Долина Нарцисів - Хуст - Велика Копаня - Мала Копаня - вздовж Тиси - Виноградів - Вилок - Берегове - Мукачеве.</div><div style="text-align: justify;"><br />
<b>Тривалість:</b> 3 дні<b> </b><br />
<b>Протяжність:</b> ~240 км<br />
<br />
</div><div style="text-align: justify;">Схематичний маршрут виглядає ось так:</div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"></div><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/IyPQ_gVz3qyBPF8h3AGuuWGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiR4fFMCC2AW00yMGYKnoE3xEc65qMKLr0M0VRUqLhU3sCnHV-8qT7R8kckcWHORWQBibtRucCrviy5rNhaYKNokse-hEwV-c2ciiHAJ9zsy3wz1ogivWXT8BS80Iey8-cZPZhvGrU1yU7l/s400/dolyna_narcysiv_marshrut.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table><br />
</div><div style="text-align: justify;">Я вже не один рік збирався подивитися як цвітуть нарциси біля Хуста але все ніяк не виходило, а тут все вирішилось у останній момент. У середу я остаточно вирішив що поїду і купив квитки. У п'ятницю вранці я ще ремонтував велосипед, під час обідньої перерви я зібрав речі, а ввечері, одразу після роботи я виїхав.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><b>День перший. </b>О 6.30 я приїхав у Воловець. Зібрав велосипед. Зі мною, тим же потягом приїхала група велосипедистів з Тернополя. Вони їхали тим самим маршрутом, що і я. Поговорив з ними і поїхав. Взагалі туристів і, зокрема велосипедистів, за ці вихідні я зустрічав багато разів. Сповнений енергії, я швидко вилетів на перевал і погнався з нього до низу. Повернувши з траси на грунтовку, я навпростець поїхав у село Пилипець. На вершинах гір було видно ще не розтанувший сніг.</div><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/P8fEhCXLBhB9VfWXJN-a5mGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNCPhMadk6oYuVTEqZ_gVl6Vq-9yTQF4kwzMf04DhmLxUHEHvybIh5kbpM2C1goEptVVd9xp4WXDg9SMSd1QkZuKl6xyiA7hwND_ixU2d7fc1LMGPCzVLNsQMyNrAUSxhYszlxFqK4LhWv/s288/IMG%201301.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Тут звернув на дорогу до водоспаду Шипіт. Перед самим водоспадом зайшов у колибу-ресторанчик. Поїв там баношу (я просто не міг там побувати і не скуштувати його:) і поїхав на сам водоспад. Мені пощастило потрапити якраз тоді як одна група туристів звідти пішла, а інша ще не з'явилася. Зробив фото, послухав як шумить падаюча вода.</div><div style="text-align: justify;"><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite#5472353132559307122"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRliRxTq8lw9OseVFzW4RlnbdiDQ_PMan4FuuQ0EhwKmEPyZ_wA8OjNGK-VrUqY35uDRanpXeoUkHpVDOnNMBR6-bgx6DbZCZqJqRjpD3kWHYGqtq1-ReIYnZ6XEKhVDuJagSmJNGeMjoN/s288/IMG%201307.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Водоспад виявився більшим ніж я думав, раніше дивлячись фото... Чомусь думав, що він менше має бути. Але це ж 14 метрів все таки. Після водоспаду повернувся у село тією самою дорогою і поїхав виїжджати на трасу з якої звернув раніше. Виїхав на трасу і вперед. Дорога, як і мене попереджали, постійно іде до низу вздовж річки Ріка.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/z5HcBnvQJoGCZ_CImGAc02GCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpTFfPUyMsYRGv5fpQNmoNnl1vWA9HuKZzzC60doVxkHMIuG2N-CQs3dFtmu-1MPhkxrwj2gME84LY8XPY35Mpkec7spoK9aiDOChUuoSxaz4L6VWLa2tcPpTfCPHG2h29B1qNX_QQKgGt/s288/IMG%201317.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Асфальт гарний. Трафік майже відсутній. Тому їхати було одне задоволення. От тільки десь тут, або піднімаючись на перевал я зірвав коліно і воно боліло у мене решту подорожі... Що було не дуже приємно...</div><div style="text-align: justify;">Дорога до Хусту проходить по, дійсно, дуже гарним місцям у долині ріки Ріка, між гір.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/eh4IaSVHzk_bhlwtCvk9EGGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaTTw5H1W9XOd3tqf20YkJGEkfuqvktW2N_mLRecx4QYDFbGdspVLCmHe6VVKtYyJdRVu1d1enGSQS66NeNn5A6dv3zBWyQKudgz-wZiK1bq3dS65BISNUugUnMGmhBWxYko1gGmIjBE-1/s288/IMG%201314.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Насолоджуючись дорогою я проїхав Міжгір'я і ще з десяток населених пунктів. Попив води з мінерального джерела біля дороги. За кілометрів 15 до Хуста знову зустрів тернополян. Вони влаштовувалися там на ночівлю, а у Долину планували вранці через те, що пізніше можна було не знайти гарне місце для ночівлі. Я теж подумав про такий варіант... але зважаючи на прогноз погоди я побоявся, що завтра може бути дощ або навіть злива і я побачу Долину у негоду і тому вирішив їхати далі. Докрутив до кільця перед Хустом. Тут мене наздогнав велосипедист на шосейнику для того щоб сказати (є добрі люди), що моя група поїхала у іншу сторону. Я звичайно подякував за турботу і сказав, що це не моя група і я подорожую сам, розпитався про Хуст і взагалі місцевість поїхав далі. Перед долиною купив пару сувенірів, вхідний квиток і вже за пару сотень метрів відчув як пахнуть нарциси. Покатався по доріжкам на території, зробив пару фото, помилувася квітами. Варто відвідати це місце для того щоб побачити це самому!<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/9sgT3_JNB73IAQ5Gb201lGGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUtpXQzX8FfXYYDW-wNGrYfoB6W4ztTbiRVIJzgG04P8SNsA44Ziy6yRLDdXka_TFybmexBHmG7XkaAnniH-mRTXVVDgBGyjosrS2869otEnJ03Di8Bb6NVMY7hdnlbaqem_nPn7uUx8WW/s400/pan%20Dolyna%20Narcysiv.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Місце ночівлі знайшов за, приблизно, півкілометра від самої долини у закинутому садку, на схилі пагорба. Чудове місце з чудовим краєвидом. Там гарно спалося </div><div style="text-align: justify;"><br />
<b>День другий.</b> Вранці прокинувася, зібрався і поїхав далі. Заїхав у Хуст. Коліно боліло просто нестерпно і я навіть подумав, що поїду до Мукачево на електричці. Розпитався про розклад, купив продуктів і зрозумів, що нога вже і не болить і можна їхати далі. Навіть не прямо у Мукачево, а у Мукачево через Виноградів і Берегове. Так і зробив. По дорозі, одразу за Хустом, заїхав у меморіальний парк "Червоне поле". Місце бою захисників Карпатської України з угорськими військами. <br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/p_wKUyF_peKB_HvDZL2NG2GCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAb6UGH7n-eoxt8ZYIuv3viG1QrIIEAmtrpF_-1QpwWEbAlzJwBy2MyznfsqH-3qQdLObDPcqRypW4TB-9fjcHvlzuJCufZ86_v7yfwTPeNCnoucLJDM6U9QajBybQlTX0s-e7TlXzw9G2/s400/pan%20Krasne%20Pole.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>У Виноградів вирішив їхати не на пряму по трасі, а попід Тису. Проїхав через село Велика Копаня, на горі за селом звернув наліво і виїхав у село Мала Копаня. Проїхавши по дорозі через село спустився на чудову галявину біля Тиси на якій пообідав.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/uFfaamyAOuP7Q85MJKFTKWGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhalSsFf60_QNnnzXYQdKszc6zvQEnEFinwkq8nPSebtROu-BiWqAZtCZukRy1IOCjxlPu3kuI55upb2UMI8hyyq5nyUg06LWNR1RDPStQPnx_OhW5g9_i4Cp0Q0cSNNNlmiIwjluYS8jYH/s288/IMG%201352.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Далі знайшов дорогу яка іде до траси на Виноградів через ліс, з однієї сторони гора, з іншої Тиса. По ній їхати було приємніше ніж по трасі. Доїхав до Виноградова, заїхав до рештків замку на горі, поспілкувався з киянами які там теж подорожували, правда без велосипедів.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/DOR_SrTbDbhfpvRmzSevomGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgC_C55ULnKCC19p4uReEgV7ffe3tvOMXJGvl6vRSInUP3HzUz4W2jRDgxW79PEIOeSN4ynTt2C_l3zxm0CrhMDTWbn_wy5uMYEKexW2VEmyF2xeJbUdLrzU6IfoCToshBR0zJLhglfonx7/s400/pan%20Vynogradiv%20Zamok.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Виноградів маленьке приємне містечко. Проїхавши через місто я поїхав у напрямку Берегового. До речі про погоду. Гісметео не помилялося дощ супроводжував мене всю дорогу але якось обходив стороною. Чорні хмари ходили то піденніше, то північніше, інколи я їхав по мокрому асфальту але сам під дощ так і не потрапив.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/4twDjumOBthv9el-3hIIaWGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEik4o37vorWQJT3vJqCplrWPGMJiY4FQ18sfKkztr_qK_Tx6tdsc82eM_wL3WhFoKIDjmDjun8ZUOdA41LBtBPYjwr3AGEGvQ8T-GfxR74hn0nCMdPKqDEKeuGq1E63MFXnh8cUD9MlBpE-/s288/IMG%201367.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">Закарпаття вразило мене охайністю будиночків і різними дрібничками типу квіти при дорозі і т.п. А ще кількістю хрестів (каплиць), біля хат і вздовж трас і тим, що у неділю у селах магазини не працюють і в церкву багато людей ідуть. Християнство глибоко проникло у культуру закарпаття... А ще мова яку я просто не розумію. %) Інколи угорська, інколи якісь місцеві діалекти. Ну і звичайно природа - вона просто неймовірна. Вже на початку подорожі я знову хотів повернутися у Карпати знову навіть не покинувши їх, і це бажання зростало з відстанню на яку я від них від'їжджав. :)</div><div style="text-align: justify;">У таких роздумах я заїхав у Берегове і вирішив там зупинитися, щоб піти покупатися у термальному басейні. Місць у готелях не знайшлося... Все зайнято. Басейн закрився. Він працює до 19-ї (запускають до 18-ї). Зустрів киян на велах. Вони приїхали сюди з Одеси своїм ходом. В кінці знайшов місце у готелі біля басейну. У найкращих традиціях совка з загальним душем і туалетом. Але що можна хотіти за 30 гр за місце у двомісному номері. На інше місце теоретично могли когось підселити. Не ставши випробовувати долю я, як мажор, зняв номер повністю - за 60 гр.</div><div style="text-align: justify;"><br />
<b>День третій.</b> Думав вранці піти у басейн але у понеділок він працює з 10-ї і я не захотів чекати так довго (тим більш, що я там вже був) о 8-й виїхав до Мукачево. Доїхавши туди одразу поїхав у замок Паланок і хоч я не великий прихильник замків - цей мені сподобався. Дійсно величне творіння. Не дарма його так ні разу і не взяли силою.<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/125IcwfD-qnNlFA-WgYc7mGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwssP-Kse7odinylOF1NM06Z7FoF0Sj2fhdHNM0y25qpUWNz9ydrO3nX07D28qvRPVDa9Ta7rt-3HWD9XZoDfCZOeXf1JWO5-0T3B6p2FiT4BFGC5-Gbb0k8V9U8oDUoJFUwW6UpGF0yWb/s400/pan%20Zamok%20Palanok.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table>Затарився сувенірами і поїхав у центр. Мукачево гарненьке місто особливо у центрі, нічого не скажеш. Милі вулички, старі будівлі. Потрібно буде обов'язково туди ще якось потрапити. Але от поза ценром воно мені здалося якимось трішки занедбаним і брудноватим. Можливо на фоні таких охайних сіл які я проїжав день тому. А можливо мені здається, що Вінниця одне з найчистіших міст України і тому я напевно такий перебірливий. :)<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/PCJcs63-s7CJQZayQO0NXGGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1km0u5UB9T0UeoENiPGo0vDcUWBhGdiuAQXIqhDD8rZ9palrF5tFkRKMNcGH3_RvJdyt3ruzqKo7bvDasCyRtsXtK48a4z6B9ZUu9YVu6G7srHe2uV56WLRe7-1uBDZGEfYOZjwcP_gbr/s288/IMG%201377.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table><table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/_B6L7ywlk2bOvuziTCPRFWGCwxAMatbeFhXUP4pcrZQ?feat=embedwebsite"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMIe5gHHpDsV0nfsjw-2II2pGNChF8YV-Moc2j8lWbkmzjz8mBlep_k284nbJz9cjtpFnYSYtEPbaf9fb5xcBs7IrI-L2XDYviu9sPEuazKJDLeWsoSJ47t51RE5FBQotOleBAJ2hIYFqw/s288/IMG%201386.jpg" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table></div><div style="text-align: justify;">В кінці, коли до потяга залишалося пів години і я на вокзалі пакував велосипед мене накрила злива і накінець подорожі я все таки змок до нитки. На вокзалі я знову зустів декілька груп велосипедистів. Сів на потяг і поїхав до дому.<br />
<br />
<br />
Весь маршрут заняв три дні. Це при тому, що я їхав досить повільно, без особливого навантаження. На мою думку якщо поставити це як ціль і якщо не їхати через Виноградів і Берегове то цей маршрут можна спокійно проїхати за два дні.<br />
<br />
Всі фото можна подивитися ось тут:</div><div style="text-align: justify;"><table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url("http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif") no-repeat scroll left center transparent; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/S_GmKY4HJKE/AAAAAAAAFJE/HmjKRWn4h7Y/s160-c/NOXzcH.jpg" style="margin: 1px 0pt 0pt 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/NOXzcH?authkey=Gv1sRgCJzyqrHepNGYxwE&feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід: Долина Нарцисів, Закарпаття</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Мапу можна подивитися ось <a href="http://maps.google.com/?ie=UTF8&hq=&ll=48.366286,23.115234&spn=0.437021,1.752319&z=10">тут</a>.</div>Unknownnoreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-50702551244122534442010-05-14T18:39:00.002+03:002010-05-14T19:10:57.838+03:00Велопохід по Дністру: Бакота - Кам'янець-Подільський<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"></div>26-27 вересня 2009 року я катався вздовж Дністра.<br />
<br />
<div style="text-align: justify;"><b>Маршрут</b>: Кам'янець-Подільський - Грушка - Бакота - Колодієвка - Демшин - Китайгород - Баговиця - Мала Слобідка - Панівці - каньйон Смотрича - Кам'янець-Подільський.</div><br />
Схематичний маршрут виглядає ось так:<br />
<table style="width: auto;"><tbody>
<tr><td><a href="http://picasaweb.google.com/lh/photo/-liiCf2OOwZ-xmBkTISGow?feat=embedwebsite"><img height="149" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZWPqTMLr16STFkM0FY00Lr10fi2Ihk_PJFhGTyX3zWWhSNE8cKkEQDRSMjIhyxj-syn8DHkEO7YBC609DBcQpKqRaUg1FRV_rObUVaRX-Tx9YIyRDgFynFyNUbeq9jK7zgjfBOk2rnyuV/s320/Bakota_Marshrut.png" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: right;">Джерело: <a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/FouKAH?feat=embedwebsite">Велопохід по Дністру, Бакота</a></td></tr>
</tbody></table><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">Основною ідеєю цієї подорожі було побачити <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B0">Бакоту</a>. Мені розповідали про неї, потім я читав, потім знову розповідали і на кінець я вирішив поїхати туди.</div><div style="text-align: justify;">Ввечері у п'ятницю я сів на потяг у Вінниці і о 06:09 я був у Кам'янці-Подільському. Це була субота і зі мною на тому самому потязі приїхало багато туристів. Велосипедистів серед них видно не було. Зібравши велосипед і розпитавши у таксистів дорогу я поїхав у напрямку села Грушка. Яке повинно було стати початком мого маршруту. До цього села від вокзалу трохи більше ніх 40 км. По дорозі знайшовши гарне місце біля траси я зробив привал і сніданок.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJPc6M8v24Z-oUVL-xdreeSpPLGiZ_RaAbFwRgCewN8BNxzdMkYTwpmfjy-hfrtct3ZaIcm0eJnSh_VVRN13usEePspo8VfBV8RxQWmZ5SPhYd-5Qs_WxEnk8gJIsux2CLbLQVllnDSfYd/s1600/img_0731.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJPc6M8v24Z-oUVL-xdreeSpPLGiZ_RaAbFwRgCewN8BNxzdMkYTwpmfjy-hfrtct3ZaIcm0eJnSh_VVRN13usEePspo8VfBV8RxQWmZ5SPhYd-5Qs_WxEnk8gJIsux2CLbLQVllnDSfYd/s320/img_0731.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: justify;">Насолоджуючись спусками і підйомами, а також краєвидама які були навколо я швидко доїхав до села, проїхав його і побачив знак, що повертати на Бакоту потрібно тут.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_IYIoW8WLZbVbH7aR57CmTvslToh7TWYha1HXKTJZQywA4VlkiMidqym-qxPvi1rSTm_JkIFULGK8gpHOCB-kIym3qzeAiZKdSBMJPfp_EpZjJZcjO6LpUZpbSnKLbdaEbQ4O43H59BHe/s1600/img_0735.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_IYIoW8WLZbVbH7aR57CmTvslToh7TWYha1HXKTJZQywA4VlkiMidqym-qxPvi1rSTm_JkIFULGK8gpHOCB-kIym3qzeAiZKdSBMJPfp_EpZjJZcjO6LpUZpbSnKLbdaEbQ4O43H59BHe/s320/img_0735.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Звернувши з траси на пристойну грунтову дорогу і проїхавши пару кілометрів я виїхав до затоки. Зробивши купу фото затоки почав спускатися по сходам до скельного монастиря.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMZVen0Y96Q_AQyDYkmBwq08xkw6AOABhajIseKtU0eBseWsqNOmPZXL5hH96PMTqd9KJ6widO5Kyh1eb-H2skHHJPOghw5cZK9UcPyM734rJR9tJGH4qWefptY7BOscyZ3-xnK3o0fNxZ/s1600/Bakota_panorama_new_l.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="87" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMZVen0Y96Q_AQyDYkmBwq08xkw6AOABhajIseKtU0eBseWsqNOmPZXL5hH96PMTqd9KJ6widO5Kyh1eb-H2skHHJPOghw5cZK9UcPyM734rJR9tJGH4qWefptY7BOscyZ3-xnK3o0fNxZ/s400/Bakota_panorama_new_l.jpg" width="400" /></a></div><div style="text-align: justify;">На білу скелю з велосипедом підійматися не став. У монастирі у цей час була екскурсія і я трішки послухав її.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1VZof_Yp2aixv2zk2Z8HhhpLfSMMU9IeYNkMIRPQkhEpDJwUf29KOdSO3YC-qekj55MBnGZTxh9_hvhtetoU0ipvrNtD_HkD94Dj83BfQJR2qhKgGEnoTcQuuoBq_3jssJTPCTyemyM0b/s1600/img_0772.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="259" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1VZof_Yp2aixv2zk2Z8HhhpLfSMMU9IeYNkMIRPQkhEpDJwUf29KOdSO3YC-qekj55MBnGZTxh9_hvhtetoU0ipvrNtD_HkD94Dj83BfQJR2qhKgGEnoTcQuuoBq_3jssJTPCTyemyM0b/s320/img_0772.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Походив пофоткав я розговорився з екскурсоводом і виявилося, що це дослідник Бакоти і колишній житель цього затопленого села, автор книги про неї і просто людина яка любить свій рідний край - Тарас Горбняк. Я купив у нього книгу, попросив автограф автора, розпитав дорогу та поїхав вздовж затоки. Тут навіть є маркований маршрут хоча заблукати насправді дуже важко.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEieGliZMV45lBdr0WqVYlXzGGPTSyu3lVZWfUhPD7rOuEldvHJUFhRrfDTPGn2c_NU3J66hDSYXH-mn3z-igEGIXNiXKjunljs4w6Bn7VPOT6ui3QFe5dd1nApD9s7Kwo5NO27sCT2efqwH/s1600/img_0780.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEieGliZMV45lBdr0WqVYlXzGGPTSyu3lVZWfUhPD7rOuEldvHJUFhRrfDTPGn2c_NU3J66hDSYXH-mn3z-igEGIXNiXKjunljs4w6Bn7VPOT6ui3QFe5dd1nApD9s7Kwo5NO27sCT2efqwH/s320/img_0780.jpg" width="320" /></a></div>Місця дуже гарні, тому часто зупинявся щоб зробити фото.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrWPQFYMicihLJdMwDfRVM2FwPiS4UxE_DODQGle-5c9vnyJP5Bw6yyuu78odGWyiGh9KpbKKye6_ZOpTxp_hX_OL-UEO0lu16gd-hCdR-fq7eDtYV1oDT-m8EPm9YA60zD82v6YMQK4pW/s1600/img_0788.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrWPQFYMicihLJdMwDfRVM2FwPiS4UxE_DODQGle-5c9vnyJP5Bw6yyuu78odGWyiGh9KpbKKye6_ZOpTxp_hX_OL-UEO0lu16gd-hCdR-fq7eDtYV1oDT-m8EPm9YA60zD82v6YMQK4pW/s320/img_0788.jpg" width="320" /></a></div>Так я об'їхав всю затоку, проїхав територією дитячого табору, почав їхати вздовж річечки Рудка, знайшов кладку через неї і переправився.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjoq2rt5uvCE2jswvI0Uny9HzqE378LZ_nHPL13oUUoV9Cpc46L1TsO2-8lL_iX-DxquN_XKomb0kCIUvsf9huqTzPU54tZSig9dk_ggMr-Bva4HWmp2w9ayBZyKaDBwenzOLpCEYIpucjx/s1600/img_0792.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjoq2rt5uvCE2jswvI0Uny9HzqE378LZ_nHPL13oUUoV9Cpc46L1TsO2-8lL_iX-DxquN_XKomb0kCIUvsf9huqTzPU54tZSig9dk_ggMr-Bva4HWmp2w9ayBZyKaDBwenzOLpCEYIpucjx/s320/img_0792.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Витащив велосипед під досить круту гірку я потрапив у село Колодієвка. Проїхавши село з сходу на захід я виїхав за село, проїхав вздовж саду, звернув на північ, на польову дорогу і почав шукати брід зображений на мапі. По дорозі до броду побачив старовинне (так мені здалося) кладовище з хрестами які зазвичай ставили на козацьких могилах. Великі, але не високі, кам'яні хрести. Нажаль написів на них ніяких не було. Спустився до броду. Через цей брід можна проїхати на конях або на тракторі, ну і звичайно на велосипеді.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJeqiz4fII/AAAAAAAAEX0/YI0GnTXUoEc/s1600/img_0797.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJeqiz4fII/AAAAAAAAEX0/YI0GnTXUoEc/s320/img_0797.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: justify;">Холодна вода нажче колін після цілого дня у сідлі була дуже приємною. Переправившись і піднявшись на гору я заїхав у село Калачковці, звідки по трасі поїхав у село Демшин. Саме біля села Демшин Дністер робить поворот, типу підкову (на мапі гарно видно) і саме тут я планував свою ночівлю (на схемі маршруту місце ночівлі позначене синьою літерою Н).</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidDgze5RipC0CksUeyd8-MVNxJRkMoI02ogoXgDYOjXwkTwAK0Hr7SSIOCEGYNlTOmW07eDF9ccpbq_rWNb2i9gS5lVpJSwvBNAJqzxaDwpVc_BwLdO3qjQUFYgtz0LQj-kL1MqRmnU5wO/s1600/Dnister_panorama_new_l.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="80" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidDgze5RipC0CksUeyd8-MVNxJRkMoI02ogoXgDYOjXwkTwAK0Hr7SSIOCEGYNlTOmW07eDF9ccpbq_rWNb2i9gS5lVpJSwvBNAJqzxaDwpVc_BwLdO3qjQUFYgtz0LQj-kL1MqRmnU5wO/s400/Dnister_panorama_new_l.jpg" width="400" /></a></div><div style="text-align: justify;">Виїхавши на крутий беріг Дністра, і знайшовши найвище місце на верху цієх підкови я знайшов у скелі невелику почичку я розбив свій намет. Місця там якраз стало на мій одномісний наметик. Потім назбирав дров і розпаливши багаття я довго сидів на цій скелі дивлячись на Дністер і насолоджуючись краєвидом. На цей момент це була, напевно одна з найкращих ночівель у моєму житті.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJC6wVh2R4V1-9tncCFA0mdLYpGr8nVzVKLTPkBw7VWLjVsWOIePfyzKoHNPURXx94_nXReBP66DIVebLWHkHFLj6lE4t-p3sTTyURL3gVFkKxHf6fy4Bc3IPqq3m2L8ceZFf3bVg9s1jT/s1600/img_0812.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJC6wVh2R4V1-9tncCFA0mdLYpGr8nVzVKLTPkBw7VWLjVsWOIePfyzKoHNPURXx94_nXReBP66DIVebLWHkHFLj6lE4t-p3sTTyURL3gVFkKxHf6fy4Bc3IPqq3m2L8ceZFf3bVg9s1jT/s320/img_0812.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">У місці в яке потрібно приходити щоб медитувати. Потім я все таки завалився спати. Вранці я виїхав на північ, спустився у долину річки Тернава і потім піднявся у село Китайгород. Тут на горі, над долиною знаходиться рештки маєтку мажорів позаминулого століття. Місце дійсно гарне і з вражаючим краєвидом.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTE7cbDgNGKaFUN5FsaFIkbDqkCU3kXCOOgxLsriF-bY3EjusKMo12lY8-z0at9S5W7I5_MyDEHNFW4ZJV45hepu3ojcApLTdKr0TNrK1mPbvA-4xaH2blftX-Oqq9FubH22LgmJrR-Keq/s1600/img_0816.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTE7cbDgNGKaFUN5FsaFIkbDqkCU3kXCOOgxLsriF-bY3EjusKMo12lY8-z0at9S5W7I5_MyDEHNFW4ZJV45hepu3ojcApLTdKr0TNrK1mPbvA-4xaH2blftX-Oqq9FubH22LgmJrR-Keq/s320/img_0816.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;">Поряд також костел. У Китайгороді є вказівник на якому написана назва села українською та китайською. За цим вказівником я поїхав через все село, зробив фото і поїхав назад.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://lh3.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJvPX2vtJI/AAAAAAAAEZg/j19nNJ1C5sI/s1600/img_0848.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="247" src="http://lh3.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJvPX2vtJI/AAAAAAAAEZg/j19nNJ1C5sI/s320/img_0848.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Знову спустився у долину, проїха по містку, я піднявся на гору та виїхав у село Станіславовка. Потім поїхав у село Баговиця. Проїхавши Баговицю я проїхав невеликий яр з містком звернув направо, на польову дорогу.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB-3VxDP3a7-iVQHposL4bQEIqgO4tocqbSSiLWEzj5wj7Es56wwAg_a_-oDIumqXh_0rzqkVkewJh4atJgVnJ52ZaXCuewO4jH01Xf01hn8xUK3UyHa6UxC3KNuFl3Oy2DCjkhdBfiHAK/s1600/img_0852.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB-3VxDP3a7-iVQHposL4bQEIqgO4tocqbSSiLWEzj5wj7Es56wwAg_a_-oDIumqXh_0rzqkVkewJh4atJgVnJ52ZaXCuewO4jH01Xf01hn8xUK3UyHa6UxC3KNuFl3Oy2DCjkhdBfiHAK/s320/img_0852.jpg" width="240" /></a></div><br />
<div style="text-align: justify;">По цій дорозі живописній дорозі я довго їхав до села Мала Слобідка. Проїхав і це село та проїхавши трасу я опинився у Панівцях, ще одному пункті призначення моєї подорожі. Звідси відкриваєть гарний краєвид на каньйон Смотрича.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxoEA4T1zmVNVUEKOPF7VdIrhTfPKi4VJHY8GWfOQQ54Bbc49oCh_rA5BPZC08INHwV9-1px-mFRpyfGL7bixmTLYQU2o7iDpWlFFHZvS7jSUTyY1zaW9F7MeUIJqMz5zi9ayrKEyZR96n/s1600/Smotrych_panorama_new_l.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="84" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxoEA4T1zmVNVUEKOPF7VdIrhTfPKi4VJHY8GWfOQQ54Bbc49oCh_rA5BPZC08INHwV9-1px-mFRpyfGL7bixmTLYQU2o7iDpWlFFHZvS7jSUTyY1zaW9F7MeUIJqMz5zi9ayrKEyZR96n/s320/Smotrych_panorama_new_l.jpg" width="320" /></a></div><br />
І ще тут є цікаві, але шкода що, рештки замку. Також руїна старого млина.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisJ48w03zTAdR_uDlhUF27kE7p3mD08JBiQCvY0bDkGKsaawClDfME4FX5t8IhOOdBuZXQgN4VT61rRKCNcuIqRhQm2DUwNMX6a7yapbO-mXMmRLJT9CwutO_r8HwdrQ2PtbEyaYSqELiV/s1600/img_0858.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisJ48w03zTAdR_uDlhUF27kE7p3mD08JBiQCvY0bDkGKsaawClDfME4FX5t8IhOOdBuZXQgN4VT61rRKCNcuIqRhQm2DUwNMX6a7yapbO-mXMmRLJT9CwutO_r8HwdrQ2PtbEyaYSqELiV/s320/img_0858.jpg" width="320" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjN81O9ygjIFiO1qUrc3EO3FUbqoynYhIAjhQ20YX2CflEL1STkL3L80DspQ3P1_av81gqd9dJNBkDf8cOZakp_KzfvidjO30HtyWW1ADHmJAgk4rQAZ33ox8Zv2RM01_BPTvH516W7vVIF/s1600/img_0862.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjN81O9ygjIFiO1qUrc3EO3FUbqoynYhIAjhQ20YX2CflEL1STkL3L80DspQ3P1_av81gqd9dJNBkDf8cOZakp_KzfvidjO30HtyWW1ADHmJAgk4rQAZ33ox8Zv2RM01_BPTvH516W7vVIF/s320/img_0862.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;">Воно і так руїна але місцеві жителі мене вразили тим що коли я спитав де тут можна викинути сміття мені сказали, що занеси його у замок. Не розуміють, блін, що я за тим щоб подивитися на нього приїхав невідомо звідки і що цей замок може стати для них хлібом і так далі... Ну їм видніше - вони там живуть... Пообідав біля замку. Я поїхав у одне з найхимерніших місць де я був. Недобудований міст через каньйон річки Смотрич.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJwyPvNswI/AAAAAAAAEag/vCh4E8hrwik/s1600/img_0882.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="http://lh4.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsJwyPvNswI/AAAAAAAAEag/vCh4E8hrwik/s320/img_0882.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: justify;">Ніякі фото не передадуть цього. Залізничний насип на якому немає полотна обривається проваллям і опори без мосту... Дуже раджу побачити це власними очима. Міст почали будувати до першої світової, а потім війна внесла свої корективи і міст став не потрібним. А опори досі стоять. Біля величезних колон мосту, внизу є кладочка - по ній я перейшов на іншу сторону. Проїхав через село, а потім ще раз перейшовши річку по місточку я заїхав у кар'єр, зробив по дорозі пару фото і вже звідти виїхав на трасу зовсім не далеко від Кам'янця. Покатався ще по місту, купив сувенірів, зрозумів що сюди потрібно на цілий день і бажано без велосипеду. Зробив фото фортеці. Нажаль вона вже була закрита для відвідування.</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEXrqMgqQsHHB90SLrMGDzafbDRyRVLscq8vUggirWG7xBSyBB8T7Tg_hy0LX3lq07TH6L8LAZAbxB3UQrJ7d_kXb2SEhegW2sobEBlJGGCzGBLzOJnsOfwP6yauqKEjapl2O0xcY5runz/s1600/img_0910.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEXrqMgqQsHHB90SLrMGDzafbDRyRVLscq8vUggirWG7xBSyBB8T7Tg_hy0LX3lq07TH6L8LAZAbxB3UQrJ7d_kXb2SEhegW2sobEBlJGGCzGBLzOJnsOfwP6yauqKEjapl2O0xcY5runz/s320/img_0910.jpg" /></a></div><div style="text-align: justify;">Зустрів поляків велосипедистів. Поговорив з ними. Вони були раді мене побачити і сказали, що приїхавши з Польщі сюди своїм ходом, мене як велосипедиста (з спорядженням і все таке, вони на цьому акцентували увагу), зустріли першого і що у нас в Україні дуже мало вело велотуристів... Що я міг сказати... Сумно звичайно. <i>Зате у нас купа людей які за останні гроші купляють автомобілі у кредит і потім думають чи їздити на ньому чи ні бо бензин дорогий. :) Це ж круто - мати якогось жигуля чи щось у цьому роді. А велосипед це для лохів. Але я їм цього не розповідав...</i> Пояснив їм як потрібно провозити велосипед у залізниці, дав їм пару гумових зав'язок для пакування велосипеда і взяв адресу їхнього сайту. Потім був вокзал, декілька годин до потяга о 21:42 і дорога до дому.</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Цей маршрут насичений цікавими та гарними місцями, зовсім не складний у орієнтуванні і може бути пройдений на велосипеді за вихідні тому раджу його всім!</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;"><br />
</div><div style="text-align: justify;">Всі фото можна подивитися ось тут:</div><table style="width: 194px;"><tbody>
<tr><td align="center" style="background: url("http://picasaweb.google.com/s/c/transparent_album_background.gif") no-repeat scroll left center transparent; height: 194px;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/FouKAH?feat=embedwebsite"><img height="160" src="http://lh5.ggpht.com/_A2WQDtJralc/SsH5xAycOeE/AAAAAAAAEbE/PKDYDnTjuS4/s160-c/FouKAH.jpg" style="margin: 1px 0pt 0pt 4px;" width="160" /></a></td></tr>
<tr><td style="font-family: arial,sans-serif; font-size: 11px; text-align: center;"><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/FouKAH?feat=embedwebsite" style="color: #4d4d4d; font-weight: bold; text-decoration: none;">Велопохід по Дністру, Бакота</a><br />
<div style="text-align: justify;"></div></td></tr>
</tbody></table><br />
Мапу можна подивитися тут:<br />
<iframe frameborder="0" height="200" marginheight="0" marginwidth="0" scrolling="no" src="http://maps.google.com/?ie=UTF8&hq=&ll=48.643798,26.739349&spn=0.181477,0.616608&z=10&output=embed" width="450"></iframe><br />
<small><a href="http://maps.google.com/?ie=UTF8&hq=&ll=48.643798,26.739349&spn=0.181477,0.616608&z=10&source=embed" style="color: blue; text-align: left;">Переглянути більшу мапу</a></small>Unknownnoreply@blogger.com9tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-22832403255486806372010-05-12T18:32:00.002+03:002010-05-12T18:32:51.513+03:00Ведення блоґуПісля довгого мовчання у мене з'явилося бажання знову щось написати у цьому блозіUnknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-16951923247433333342009-01-16T13:56:00.009+02:002009-01-16T14:13:56.125+02:00Мій маршрутОсь таким в результаті вийшов мій маршрут (клікайте на зображення для збільшення):<br /><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2yuiUYGJDP4SP5gyf_sczr56iC_wLWWVW-uCmWZ_1b8HOr6yaUrh-PDTqlUEVzhuNiYsEg5EnWZg5LTWMgrOsWM2UhEX41UmGtGM74grlpmYBRSwl1uA_lwWKXVnsE1KsPRKUMj2DI_u5/s1600-h/Ukraine.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2yuiUYGJDP4SP5gyf_sczr56iC_wLWWVW-uCmWZ_1b8HOr6yaUrh-PDTqlUEVzhuNiYsEg5EnWZg5LTWMgrOsWM2UhEX41UmGtGM74grlpmYBRSwl1uA_lwWKXVnsE1KsPRKUMj2DI_u5/s400/Ukraine.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer; width: 400px; height: 267px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2yuiUYGJDP4SP5gyf_sczr56iC_wLWWVW-uCmWZ_1b8HOr6yaUrh-PDTqlUEVzhuNiYsEg5EnWZg5LTWMgrOsWM2UhEX41UmGtGM74grlpmYBRSwl1uA_lwWKXVnsE1KsPRKUMj2DI_u5/s400/Ukraine.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5291861160581588098" border="0" /></a>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-49017014606085365412008-08-27T12:30:00.002+03:002008-08-27T13:07:00.935+03:00Я це зробивНу ось відпустка і подорож закінчилися. :) Нажаль не встиг написати у блоґ про те що відправляюся, так як останні дні перед тим як відправитися був постійно занятий.<br /><div style="text-align: justify;"><br />Я отримав все що хотів від цієї подорожі. У мене у голові спогади про Чернігівщину, Сумщину, Полтавщину, Кіровоградщину, Дніпропетровщини, Херсонщину та АР Крим, а на колесах мого велосипеда намотані більш ніж 1000 км та вся Україна з півночі на південь.<br /><br />За цей час я застрягав у пісках і шукав ледве помітні стежки та їхав по гомінким трасам, блукав у болотах і лісах та їхав широкими проспектами міст, побачив напевно всі сільскогосподарські культури що вирощуються на українських полях, купався у річках і морях, зустрічав світанки і проводжав захід сонця, був у всіх природних зонах України, прохолоджувався у лісі і боровся з суховіями у степу, піднімався у гори і спускався у долини, бачив як осушують болота та підводять воду у засушливі райони, бачив величезні міста та маленькі села, сучасні гіганти промисловості та сиві скіфські могили, форсував безліч річок і мостів та долав гірські перевали. І ще багато-багато іншого! Але саме головне - кожного дня я зустрічав багато цікавих та добрих людей зі всієї України і без перебільшення отримував насолоду від спілкування з ними. Інформації та вражень дуже багато!<br /><br />Про це все я намагатимусь розповісти більш докладно у наступних дописах.<br /><br />Це я у найпівнічнішій точці України, селі Грем'яч Чернігівської області:<br /><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/JxwzPB02/photo#5239134181293805714"><img src="http://lh4.ggpht.com/igor.zelenyi/SLUkx56f0JI/AAAAAAAACp8/87TaFxWLfcw/s400/20080810_0346.JPG" /></a><br /><br />А це у найпівденнішій точці України, мис Сарич у АР Крим:<br /><a href="http://picasaweb.google.com/igor.zelenyi/JxwzPB02/photo#5239134183010236370"><img src="http://lh4.ggpht.com/igor.zelenyi/SLUkyATud9I/AAAAAAAACqM/-BexXKjj2zQ/s400/20080820_0520.JPG" /></a><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-80014411236170345662008-08-07T17:20:00.001+03:002008-08-07T17:23:51.484+03:00Страховка<div style="text-align: justify;">Оформив сьогодні собі страховку на час подорожі. Звичайно, щось ламати собі або типу чогось такого подібного я не планую, але хай там буде.<br /><br />Мені порадили страхову компанію Універсальна (<a href="http://www.universalna.com/">http://www.universalna.com/</a>) як таку якою користувалися і яка виплачувала страховку.<br /><br />Походивши по їхньому сайті і поговоривши з ними по телефону я обрав для себе програму страхування "Мандрівник" (Програма А, "Медична допомога"): <a href="http://www.universalna.com/ukr/insurance/medical/dangerous/travel_ukraine/">http://www.universalna.com/ukr/insurance/medical/dangerous/travel_ukraine/</a>. Для себе я обрав страхування на суму 5000 гр. Программа "Мандрівник" з страховою сумою 5000 гр коштує 1 гр 10 коп на добу. За 14 днів виходить 15 гр 40 коп.<br /><br />Вже там мені ще порадили застрахуватися на випадок нещасного випадка теж: <a href="http://www.universalna.com/ukr/insurance/medical/accidents_m/">http://www.universalna.com/ukr/insurance/medical/accidents_m/</a>. Це коштує 1 гр на добу. На 14 днів виходить ще 14 гр.<br /><br />Така от комплексна страховка на 14 днів обійшлася мені у 29 гр 40 коп. Головне тепер щоб не знадобилася. :)<br /></div>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-12309339851690990432008-08-05T19:12:00.000+03:002008-08-05T19:13:29.182+03:00Безпека на дорозі<div style="text-align: justify;">Чим більше вчитуюся у правила дорожнього руху тим більше розумію, що часто порушую ці самі правила. Останній тиждень постійно працюю над тим щоб виправити це ганебне становище. :) І як би це не прозвучало, але все більше розумію наскільки невиховані наші велосипедисти і пішоходи. Звичайно і водії порушують правила але велосипедисти і пішоходи набааагатао частіше... Після цього стає зрозумілою така сумна статистика дорожніх пригод в Україні.<br /><br /></div><span>Основні вимоги до велосипедистів решламентуються розділом 6:</span><br /><span></span><h3 style="text-align: justify; font-weight: normal;"><span style="font-size:100%;"></span></h3><div style="text-align: justify;"><blockquote><h3 style="text-align: justify; font-weight: normal;"><span style="font-size:100%;">6. ВИМОГИ ДО ВОДІЇВ МОПЕДІВ І ВЕЛОСИПЕДІВ</span> </h3><p style="text-align: justify;">6.1. Рухатися по дорозі на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного, на велосипедах — 14-річного віку. </p><p style="text-align: justify;">Для водіїв мопедів і велосипедів місцевими органами виконавчої влади може бути встановлена картка, в яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі повинні мати при собі. </p><p style="text-align: justify;">6.2. Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, ззаду — червоного. </p><p style="text-align: justify;">6.3. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення, на велосипеді — ліхтар (фару). </p><p style="text-align: justify;">6.4. Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху. </p><p style="text-align: justify;">Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80 — 100 м. </p><p style="text-align: justify;">6.5. Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху. </p><p style="text-align: justify;">6.6. Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії мопедів і велосипедів зобов'язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі. </p><p style="text-align: justify;">6.7. Водіям мопедів і велосипедів забороняється: </p><ul style="text-align: justify;" class="hidden"><li>а) керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості — з неувімкненою фарою і заднім ліхтарем на мопеді чи без світлоповертачів на велосипеді; </li><li>б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка; </li><li>в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих); </li><li>г) під час руху триматися за інший транспортний засіб; </li><li>ґ) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок); </li><li>д) перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками; </li><li>е) буксирування мопедів і велосипедів; </li><li>є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами. </li></ul><p style="text-align: justify;">6.8. Водії мопедів і велосипедів повинні виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. </p></blockquote></div><span></span><span>Цікаву </span>і корисну вибірку правил я знайшов ось тут: <a href="http://velo-sport.sumy.ua/?p=tour/article/2">http://velo-sport.sumy.ua/?p=tour/article/2</a>. Раджу ознайомитися всім.<br /><div style="text-align: justify;"><br />Правила дорожнього руху можна прочитати тут: <a href="http://law.autoua.net/documents/basic_documents/102.html">http://law.autoua.net/documents/basic_documents/102.html</a><br /><br />Особисто від себе можу додати що готовий виконувати всі правила окрім одного:<br /><span style="font-size:100%;">Водіям мопедів і велосипедів забороняється:</span><br /><span style="font-size:100%;">в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);</span><br />Коли бачу як "літають" деякі водії, то не готовий пожертувати власною безпекою задля виконнаня цього правила.<br /></div>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-13529701517388233992008-08-05T13:27:00.003+03:002009-01-16T18:23:48.451+02:00Велосипед<div style="text-align: justify;">Ну ось власне і чи не найголовніший "атрибут" подорожі - велосипед. Їхати я збираюся на своєму перевіреному часом велосипеді Forward. Так, це не супер пупер дорогий і крутий велосипед але тим не менш мене він досі повністю влаштовував мене і влаштує для цієї подорожі також. Я накатав на ньму вже близько 3000 км і тому для того щоб підготувати велосипед до подорожі я звернувся до майстерні з ремонту велосипедів де досвідчений мехінік повністю оглянув його, змастив, підтягнув, налагодив, одним словом зробив повний технічний огляд. Також, для більшої впевненості у надійності мені замінили ланцюг який вже прокатався своє. Так як переважна більшість маршрута пролягає через дороги і траси з твердим покриттям я також замінив агресивні та зубаті покришки на більш лояльні напівсліки.<br /><br />Велосипед виглядає так:<br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKJ35Gzrr6LzhmSrPChdC9HGcUMOB2Hfa3vsrV2cJwaHpWCHAWBSe5tpQEPQJ2-3uGjgzfw94qIfGrFUw-X2sl2ClEH-0KUuJDTUEiowTtT1CuCDY_4imew_WdRzKWDdHUDR3xHqagKEkp/s1600-h/velosyped1.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKJ35Gzrr6LzhmSrPChdC9HGcUMOB2Hfa3vsrV2cJwaHpWCHAWBSe5tpQEPQJ2-3uGjgzfw94qIfGrFUw-X2sl2ClEH-0KUuJDTUEiowTtT1CuCDY_4imew_WdRzKWDdHUDR3xHqagKEkp/s320/velosyped1.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKJ35Gzrr6LzhmSrPChdC9HGcUMOB2Hfa3vsrV2cJwaHpWCHAWBSe5tpQEPQJ2-3uGjgzfw94qIfGrFUw-X2sl2ClEH-0KUuJDTUEiowTtT1CuCDY_4imew_WdRzKWDdHUDR3xHqagKEkp/s320/velosyped1.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5230968660249967426" border="0" /></a><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br />Це його пробіг:<br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPZTzyb7RHpBSDX9Lu8WYpwHi1vnAHzsvOlexRrP1ggdbiGTxIUodLqgA6js86KHjk8DGHXfb8VSlRhTbUkg2G56En9F00UCVJKy3c_94A_4-GVBAYEQTcXdgAu07Kup096gs5U2T4dUuv/s1600-h/velosyped3.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPZTzyb7RHpBSDX9Lu8WYpwHi1vnAHzsvOlexRrP1ggdbiGTxIUodLqgA6js86KHjk8DGHXfb8VSlRhTbUkg2G56En9F00UCVJKy3c_94A_4-GVBAYEQTcXdgAu07Kup096gs5U2T4dUuv/s320/velosyped3.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPZTzyb7RHpBSDX9Lu8WYpwHi1vnAHzsvOlexRrP1ggdbiGTxIUodLqgA6js86KHjk8DGHXfb8VSlRhTbUkg2G56En9F00UCVJKy3c_94A_4-GVBAYEQTcXdgAu07Kup096gs5U2T4dUuv/s320/velosyped3.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5230975798287545746" border="0" /></a><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br />Нові покришки обрані для цієї подорожі:<br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVtPssJJy4PwY9mKMMnYI79yuZQTGgdkOgKgfz2j3T_2vMUAksx8mGg5F04gePrwJTJdG2Y4vDbSKI_uYVsJPhgRr7mNZ9i1FLVaOpZPKG22WQScoisuAWvCJU-O0zQoNXsvby9yj9ijyC/s1600-h/velosyped2.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVtPssJJy4PwY9mKMMnYI79yuZQTGgdkOgKgfz2j3T_2vMUAksx8mGg5F04gePrwJTJdG2Y4vDbSKI_uYVsJPhgRr7mNZ9i1FLVaOpZPKG22WQScoisuAWvCJU-O0zQoNXsvby9yj9ijyC/s320/velosyped2.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVtPssJJy4PwY9mKMMnYI79yuZQTGgdkOgKgfz2j3T_2vMUAksx8mGg5F04gePrwJTJdG2Y4vDbSKI_uYVsJPhgRr7mNZ9i1FLVaOpZPKG22WQScoisuAWvCJU-O0zQoNXsvby9yj9ijyC/s320/velosyped2.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5230973207252436306" border="0" /></a></div>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1473874928242055599.post-84115721171117635342008-08-01T12:30:00.002+03:002008-08-01T12:34:04.435+03:00Аптечка і медична підготовка<div style="text-align: justify;"><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjG-VKgWgAcYFRFNq_CzSAU1Bh6Wp6jNIArPrikp72ZkPsuq7T50u5Xeh3Lr-XuyRwa85w0vO2fMtAgEcnASJuN0VIS8nmca_RTYhj5_mp2Az1hA19p8gmLdZUQDs-X4Mn4BLsfoRVlBzts/s1600-h/aptechka2.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjG-VKgWgAcYFRFNq_CzSAU1Bh6Wp6jNIArPrikp72ZkPsuq7T50u5Xeh3Lr-XuyRwa85w0vO2fMtAgEcnASJuN0VIS8nmca_RTYhj5_mp2Az1hA19p8gmLdZUQDs-X4Mn4BLsfoRVlBzts/s320/aptechka2.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjG-VKgWgAcYFRFNq_CzSAU1Bh6Wp6jNIArPrikp72ZkPsuq7T50u5Xeh3Lr-XuyRwa85w0vO2fMtAgEcnASJuN0VIS8nmca_RTYhj5_mp2Az1hA19p8gmLdZUQDs-X4Mn4BLsfoRVlBzts/s320/aptechka2.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5229465677553471186" border="0" /></a>Аптечка і знання та вміння надавати першу допомогу - важливі і необхідні речі під час подорожі. Перед тим як її складати я придбав собі книжку в якій добре розписано з чого повинна складатися аптечка і як надавати першу допомогу у різних випадках. Раджу цю книжку всім кому така інформація може стати у пригоді. Книжка називається "Справочник по оказанию первой помощи", Симферополь, 2007 рік. Зрозуміло що просто прочитавши один раз книжку всіх необхідних знань не набудеш, тому це більше як нагадування того що я вчив у школі, технікумі і інституті.<br /><br />У довіднику гарно і у доступній формі написано як надавати допомогу при ураженнях струмом, пораненях, кровотечях, спасінні утопаючих, переохолодженнях, відмороженнях, теплових ударах, алергії, укусах, захворювань шкіри, носа, вуха, очей, зубів, опіках, отруєнях, переломах і багато-багато чого іншого.<br /><br />Перед тим як піти у аптеку я консультувався з лікарем (Оля, дякую :) ) для того щоб якомога ретельніше зібрати необхідні речі і медикаменти.<br /><br />Вміст аптечки наступний:<br /><br /><iframe src="http://spreadsheets.google.com/pub?key=p1ByRkksXfD29tgeeQW3kbg" frameborder="1" height="100%" scrolling="auto" width="100%">&amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;lt;br&amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;amp;gt;</iframe><br /><br /><br />Список доступний за цією адресою:<br /><a href="http://spreadsheets.google.com/pub?key=p1ByRkksXfD29tgeeQW3kbg">http://spreadsheets.google.com/pub?key=p1ByRkksXfD29tgeeQW3kbg</a><br /><br /><br />Виглядає аптечка ось так:<br /><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxtiVJ693UzmDhUmtbpdQ_ItEclk_6CI9ZdrBCh-a-Mh26N4QJ243Ioq-YyNoSrim-VG2CNoKUKgop9a5in96br_k3dsGQ3JI5r8qaiwKA-MbLAL9E0Bk3ui0fp-oy6lA5naB0q0oaTLI4/s1600-h/aptechka.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxtiVJ693UzmDhUmtbpdQ_ItEclk_6CI9ZdrBCh-a-Mh26N4QJ243Ioq-YyNoSrim-VG2CNoKUKgop9a5in96br_k3dsGQ3JI5r8qaiwKA-MbLAL9E0Bk3ui0fp-oy6lA5naB0q0oaTLI4/s320/aptechka.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxtiVJ693UzmDhUmtbpdQ_ItEclk_6CI9ZdrBCh-a-Mh26N4QJ243Ioq-YyNoSrim-VG2CNoKUKgop9a5in96br_k3dsGQ3JI5r8qaiwKA-MbLAL9E0Bk3ui0fp-oy6lA5naB0q0oaTLI4/s320/aptechka.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5229477731946791138" border="0" /></a><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMySOW-cMSH6QX9D229kBT-9LGc2lReOMWEP3VTAZdiOZFjJQyIBewQPh5LaUptu2Em0yOmXb8LirD3i-LoTKHXQpKpvat9LgjvymhQhdRhXkm3oTKwgJdfAkgEcZSwyApxIo5RNKyP02K/s1600-h/aptechka1.jpg"><img src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMySOW-cMSH6QX9D229kBT-9LGc2lReOMWEP3VTAZdiOZFjJQyIBewQPh5LaUptu2Em0yOmXb8LirD3i-LoTKHXQpKpvat9LgjvymhQhdRhXkm3oTKwgJdfAkgEcZSwyApxIo5RNKyP02K/s320/aptechka1.jpg" style="margin: 0pt 10px 10px 0pt; float: left; cursor: pointer;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMySOW-cMSH6QX9D229kBT-9LGc2lReOMWEP3VTAZdiOZFjJQyIBewQPh5LaUptu2Em0yOmXb8LirD3i-LoTKHXQpKpvat9LgjvymhQhdRhXkm3oTKwgJdfAkgEcZSwyApxIo5RNKyP02K/s320/aptechka1.jpg" alt="" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5229478274642544706" border="0" /></a></div>Unknownnoreply@blogger.com2