неділя, 19 вересня 2010 р.

Дев'ятий день походу по Криму. Фініш.

Сьогодні останній день велопоходу. Ми перевалили через Ангарський перевал та швидко спустилися у Сімферополь. Всі задоволені і щасливі. :) Група туристів з Дніпропетровська, Києва, Вінниці, Славянська, Москви та Домодєдово проїхала 440 кілометрів під керівництвом досвідченого інструктора з ДніпроВелоКлуба. Світлини та звіт будуть згодом.

субота, 18 вересня 2010 р.

Сьомий та восьмий день походу по Криму

Вчора ми ночували на Карабі Яйлі. Захід та схід сонця внесли це місце у найкращі ночівлі мого туристичного життя. Там класно. А потім ми їхали по яйлі, а потім спускалися по гірському серпантину з купою каміння та сипухи. Ламалися багажники, горіли гальма та було весело. Я зрозумів який я задоволений своїми гідравлічними дисковими гальмами. Ночівля була біля села Генеральське. Ввечері ходили до водоспаду Джур Джур. А сьогодні ми знову спустилися з гір до моря. Востаннє цього походу. Купаємося та знову у гори.

четвер, 16 вересня 2010 р.

Шостий день походу по Криму

Вчора, після Морського ми пішли у гори. Їхали по гірській дорозі, без асфальту з сипухою, камінням під ногами. На ночівлю зупинилися у гірській ущелині вище села Громове. А сьогодні ми піднялися на перевал Шелен. Часом їхали, часом вели велосипеди у руках. Після цього був веселий спуск по гірській дорозі. В Білогірську закупили продукти і знову їдемо у гори! :)

середа, 15 вересня 2010 р.

День п'ятий походу по Криму

Вчора і сьогодні ми вкрутили декілька перевалів. Один з них перевал Таракташ висотою 720 метрів. Покрутили на мальовничих серпантинах та ночували у лісі. А щойно моя сто кілограмова туша (я + велосипед) розігналася до швидкості 68 км на годину. Ми спустилися з гір і тепер мої ноги омиває Чорне море у селище Морське. Хіба може бути щось краще? Я люблю велотуризм!

вівторок, 14 вересня 2010 р.

Четвертий день походу по Криму

Вчора ми проїхали близько 65 км і приїхали у Коктебель. Зупинилися на подвір'ї у людей, за 50 метрів від моря. Ввечері гуляли на морі. Сьогодні у нас пів дня відпочинку. Частина групи зробила радіальний виїзд на гору Волошина та на Хамелеон. Близько 10 км. Після обіду будемо продовжувати рухатися у напрямку Судака. Сонце, 30 за Цельсієм.

понеділок, 13 вересня 2010 р.

Другий і третій день велопоходу по Криму

Вчора ми проїхали Арабатку. Там класно! :) проїхали близько 80 кілометрів. Ночували вже у Криму. Зараз зупинилися у Феодосії. Поряд Чорне море. Продовжуємо рухатися у напрямку Коктебеля.

субота, 11 вересня 2010 р.

Початок походу по Криму

Сьогодні ми почали похід 1-ї категорії складності по Криму. Виїхали з Новоолексіївки і зараз їдемо по Арабатській стрілці. Погода: сонце і шалений вітер. На Азовському морі невеликий шторм. Мене було призначено завхозом та фотографом і ще я веду щоденник походу.

пʼятниця, 10 вересня 2010 р.

Їду у похід 1 к.с. по Криму

Я був у багатьох велопоходах але жодний з них не був оформлений офіційно через МКК як спортивний похід. Більшість цих походів можуть бути класифіковані як одиниці, а один навіть приблизно як четвірка але це  все було неофіційно. Реальний досвід у мене є, а от формального немає.
Потрібно з чогось починати, тому сьогодні я вирушаю у велопохід по Криму 1-ї категорії складності з ДніпроВелоКлубом.

Велосипедом на роботу. Bike2Work.



Ось прочитав про цікаву акцію: 22 вересня – велосипедом на роботу. Bike2Work! 

Звичайно я планую приймати участь і навіть роздрукував собі плакат який планую почепити на багажник.


Однак, останнім часом я у будь якому випадку майже відмовився від використання громадського транспорту і для перевезення себе використовую велосипед. Хочу поділитися своїм досвідом і думками з приводу цього.

Для мене це:
  • гарний настрій - немає нічого приємнішого ніж ранком проїхатися на велосипеді. Я просто обожнюю кататися і нічого не можу з цим зробити. :)
  • фізична активність - звичайно невелика але все ж таки вона є. Щодня я проїждаю приблизно 15 кілометрів. 
  • економія часу - я не витрачаю час на те щоб дійти до зупинки, потім дочекатися громадський транспорт, потім дійти з зупинки до роботи. Маршруткою виходить десь 20 хвилин, велосипедом десь 10.
  • економія фінансів - ціна на проїзд у маршрутці 2 гривні, тролейбусі або трамваї 1 гривня. Я їздив здебільшого у маршрутках (це швидше). Проста математика: мінімум 2 поїздки на день помножити на 2 гривні і помножити на 30 днів дорівнює 120 гривень. За рік виходить 1440 гривень. Це більше ніж ціна мого першого велосипеда.
  • економія нервових клітин - ну не люблю я слухати шансон і товктися у салоні забитої маршрутки.
  • екологія - це, я думаю, зрозуміло. Планета у нас лише одна.

Я часто чую такі запитання: 
А як без душу на роботі?
Я не женусь так щоб аж піт лився. Їду собі у задоволення з середньою швидкістю приблизно 10 км на годину. Літом у розпеченому салоні громадського транспорту спітніти набагато легше ніж коли прокататися на свіжому повітрі з вітерцем який тебе обдуває. Не женіть і все буде чудово.  Краще виїхати раніше. Звичайно коли я виїжджаю покататися більш серйозно то душ необхідний, але це не стосується поїздки на роботу.

А якщо погана погода, дощ?
Так, це дійсно найнеприємніша сторона поїздок на велосипеді. Коли іде дощ все не так весело. Для того щоб вирішити цю проблему я придбав собі курточку що не промокає під дощем, а також штормові водонепроникні штани. Блискавка по всій висоті цих штанів дозволяє одягнути їх просто поверх джинсів навіть не знімаючи взуття. Якщо ви хочете кататися під дощем обов’язково поставте крила на обидва колеса. Це значно зменшує кількість болота, води яка може потрапити на вас під час руху. А якщо їхати з невеликою швидкістю (читай попередній пункт) то зменшує до нуля. В кінці кінців якщо іде злива то можна залишити велосипед дома і поїхати на громадському транспорті.

Де залишити велосипед?
Декілька років тому я перший почав приїжджати на роботу на велосипеді. Я залишав велосипед просто біля офісу, прив’язуючи його до стовпа. Було якось трішки лячно залишати велосипед біля офісу. Пізніше коли велосипедистів стало достатньо багато у нас навіть з’явилася велостоянка. Це звичайно ідеальний варіант але без достатньої кількості велосипедистів цього б точно не сталося. Подумайте, можливо на підприємстві на якому працюєте ви є приміщення у якому можна залишити велосипед. Обов’язково придбайте велозамок для того щоб можна було прив’язати його до чогось. Можливо зараз ви будете перший, а завтра на велосипед пересядуть і інші. Це може стати причиною організації велостоянки або чогось типу того.

Все написане є лише моїм досвідом і не претендує на те щоб підійти будь кому. І не обов’язков робити це цілий рік і у погану погоду... Але все ж таки, якщо хоча б одна людина пересяде не велосипед після того як прочитає все це я буду щасливий. :)

Без велосипедистів не буде вело-інфраструктури, стоянок, велодоріжок, тощо. Приєднуйтесь! :)

Раджу також прочитати про сім причин пересісти на велосипед.