Четвертий день походу по Криму

Вчора ми проїхали близько 65 км і приїхали у Коктебель. Зупинилися на подвір'ї у людей, за 50 метрів від моря. Ввечері гуляли на морі. Сьогодні у нас пів дня відпочинку. Частина групи зробила радіальний виїзд на гору Волошина та на Хамелеон. Близько 10 км. Після обіду будемо продовжувати рухатися у напрямку Судака. Сонце, 30 за Цельсієм.

Другий і третій день велопоходу по Криму

Вчора ми проїхали Арабатку. Там класно! :) проїхали близько 80 кілометрів. Ночували вже у Криму. Зараз зупинилися у Феодосії. Поряд Чорне море. Продовжуємо рухатися у напрямку Коктебеля.

Початок походу по Криму

Сьогодні ми почали похід 1-ї категорії складності по Криму. Виїхали з Новоолексіївки і зараз їдемо по Арабатській стрілці. Погода: сонце і шалений вітер. На Азовському морі невеликий шторм. Мене було призначено завхозом та фотографом і ще я веду щоденник походу.

Їду у похід 1 к.с. по Криму

Я був у багатьох велопоходах але жодний з них не був оформлений офіційно через МКК як спортивний похід. Більшість цих походів можуть бути класифіковані як одиниці, а один навіть приблизно як четвірка але це  все було неофіційно. Реальний досвід у мене є, а от формального немає.

Потрібно з чогось починати, тому сьогодні я вирушаю у велопохід по Криму 1-ї категорії складності з ДніпроВелоКлубом.

Велосипедом на роботу. Bike2Work.

Ось прочитав про цікаву акцію: 22 вересня – велосипедом на роботу. Bike2Work! 

Звичайно я планую приймати участь і навіть роздрукував собі плакат який планую почепити на багажник.

Однак, останнім часом я у будь якому випадку майже відмовився від використання громадського транспорту і для перевезення себе використовую велосипед. Хочу поділитися своїм досвідом і думками з приводу цього.

Для мене це:

• гарний настрій - немає нічого приємнішого ніж ранком проїхатися на велосипеді. Я просто обожнюю кататися і нічого не можу з цим зробити. :)
• фізична активність - звичайно невелика але все ж таки вона є. Щодня я проїждаю приблизно 15 кілометрів. 
• економія часу - я не витрачаю час на те щоб дійти до зупинки, потім дочекатися громадський транспорт, потім дійти з зупинки до роботи. Маршруткою виходить десь 20 хвилин, велосипедом десь 10.
• економія фінансів - ціна на проїзд у маршрутці 2 гривні, тролейбусі або трамваї 1 гривня. Я їздив здебільшого у маршрутках (це швидше). Проста математика: мінімум 2 поїздки на день помножити на 2 гривні і помножити на 30 днів дорівнює 120 гривень. За рік виходить 1440 гривень. Це більше ніж ціна мого першого велосипеда.
• економія нервових клітин - ну не люблю я слухати шансон і товктися у салоні забитої маршрутки.
• екологія - це, я думаю, зрозуміло. Планета у нас лише одна.

Я часто чую такі запитання: 

А як без душу на роботі?

Я не женусь так щоб аж піт лився. Їду собі у задоволення з середньою швидкістю приблизно 10 км на годину. Літом у розпеченому салоні громадського транспорту спітніти набагато легше ніж коли прокататися на свіжому повітрі з вітерцем який тебе обдуває. Не женіть і все буде чудово.  Краще виїхати раніше. Звичайно коли я виїжджаю покататися більш серйозно то душ необхідний, але це не стосується поїздки на роботу.

А якщо погана погода, дощ?

Так, це дійсно найнеприємніша сторона поїздок на велосипеді. Коли іде дощ все не так весело. Для того щоб вирішити цю проблему я придбав собі курточку що не промокає під дощем, а також штормові водонепроникні штани. Блискавка по всій висоті цих штанів дозволяє одягнути їх просто поверх джинсів навіть не знімаючи взуття. Якщо ви хочете кататися під дощем обов’язково поставте крила на обидва колеса. Це значно зменшує кількість болота, води яка може потрапити на вас під час руху. А якщо їхати з невеликою швидкістю (читай попередній пункт) то зменшує до нуля. В кінці кінців якщо іде злива то можна залишити велосипед дома і поїхати на громадському транспорті.

Де залишити велосипед?

Декілька років тому я перший почав приїжджати на роботу на велосипеді. Я залишав велосипед просто біля офісу, прив’язуючи його до стовпа. Було якось трішки лячно залишати велосипед біля офісу. Пізніше коли велосипедистів стало достатньо багато у нас навіть з’явилася велостоянка. Це звичайно ідеальний варіант але без достатньої кількості велосипедистів цього б точно не сталося. Подумайте, можливо на підприємстві на якому працюєте ви є приміщення у якому можна залишити велосипед. Обов’язково придбайте велозамок для того щоб можна було прив’язати його до чогось. Можливо зараз ви будете перший, а завтра на велосипед пересядуть і інші. Це може стати причиною організації велостоянки або чогось типу того.

Все написане є лише моїм досвідом і не претендує на те щоб підійти будь кому. І не обов’язков робити це цілий рік і у погану погоду... Але все ж таки, якщо хоча б одна людина пересяде не велосипед після того як прочитає все це я буду щасливий. :)

Без велосипедистів не буде вело-інфраструктури, стоянок, велодоріжок, тощо. Приєднуйтесь! :)

Раджу також прочитати про сім причин пересісти на велосипед.

Звіти

На блозі з’явився розділ Звіти. Розділ містить звіти і фотографії з реалізованих подорожей. Працюю над його наповненням.

Пряме посилання: http://veloukraine.blogspot.com/p/blog-page.html

Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин

В дорогу! Щоб сонце нам світило,

щоб ясен круг горів нам угорі.

О ти, шляхів безкраїх дивна сило,

що маниш нас в своїй мінливій грі.
Богдан-Ігор Антонич (С)

7-8 серпня 2010 року я їздив кататися по сумській та чернігівській областям.

Маршрут: Конотоп - Шаповалівка - Соснівка - Попівка - Красне - Батурин - Веселе - Мала Доч - Новоселівка - Велика Загорівка - Плиски - Хороше Озеро - Крути - Ніжин.

Тривалість: 2 дні

Протяжність: 170 км

Схематичний маршрут виглядає ось так:

Джерело: Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин

Я давно планував поїхати покататися по цим місцям і ось нарешті вирішив. У середу я беру квитки туди: з Вінниці до Конотопа, а також назад: з Ніжина до Вінниці (з пересадкою у Києві). За пару годин до відправлення починаю збирати речі. Приїжджаю на залізничний вокзал. Пакую речі та велосипед. До речі, це перша подорож яку я здійснив на своєму новому велосипеді, а також використовуючи деяке інше нове спорядження. Тому це був ніби тест. Наприклад, я нарешті вирішив використовувати спеціальний чохол для перевезення велосипеду у транспорті і дуже ним задоволений. Місця він займає менше ніж поліетиленовий чохол, важить теж менше і пакувати у нього легше.

Сідаю у потяг у ніч з п’ятниці на суботу о 03:02 та лягаю спати. Подорож починається.

День перший. О 09:48 я прибуваю до Конотопа.

Розпаковую велосипед, завантажую його. Купляю сир, хліб та поснідавши цим всім виїжджаю у напрямку села Шаповалівка. Саме біля цього села у 1659 році відбулася Конотопська битва. У 2009 році ми відзначали 350 річчя перемоги у цій битві. Дорога до села нова, у гарному стані.

Швидко проїжджаю по ній. Перед в’їздом у Шаповалівку стоїть пам’ятний знак.

Далі їду у саму Шаповалівку. Проїжджаю село і заїжджаю у село Соснівка. Там, проїхавша міст, повертаю на північ. Дорога через поля виводить мене до села Попівка. З Попівки виїжджаю на трасу, що веде до Батурина. Жахлива як для велосипедистів траса. Вона викладена з плит. Плити не завжди щільно прилягають одна до одної і по ній їдеш як по шпалам. Думав, що колеса собі там поламаю.

Спека просто неймовірна. Термометр на велокомп’ютері показує близько 45 градусів.

Сонце страшенно підсмажує зверху, а розпечена дорога знизу. Я постійно наношу на відкриті ділянки тіла крем від засмаги (саме через це я абсолютно не згорів за цих два дні). Спрага. Купляю воду ледве не у кожному магазині на шляху. Літрової пляшки вистачає щоб проїхати максимум годину.

Доїжджаю до Батурина. Дороги тут теж ідеальні, та навіть є щось типу велодоріжок. Спочатку їду дивитися будинок генерального судді Василя Кочубея. Це єдина будівля яка дійшла до нашого часу з часів коли Батурин був столицею. Будинок гарно відреставрований. Територія навколо нього теж. Відчувається, що фінансування тут пристойне. Заходжу у музей який розташований всередині та у підвалі.

Вирушаю до батуринської цитаделі. Все це побудували чи відновили за дуже короткі терміни (наприклад цитадель всього за 8 місяців) декілька років тому. Я був у пів-десятка музеїв які створили останніми роками. Всі вони характеризуються гарним станом та інфраструктурою. Цитадель Батурина один з яскравих представників таких музеїв.

Приєднуюся до екскурсії, роблю фото, купляю сувеніри. Їду дивитися на палац Розумовського. Знову ідеально дорога, палац дійсно величний і також після реконструкції. Шкода, що на екскурсію всередину не потрапив.

Роблю перекус у Батурині та їду у напрямку хутора Веселий. Грунтова дорога йде через поля. Більшість грунтових дорог які мені тут траплялися насправді можна назвати піщаними. Їхати на велосипеді ними дуже важко. Велосипед постійно заносить, переднє колесо не хоче керувати а заднє має поганий контакт з дорогою. Помаленьку доїжджаю до хутора і їду далі до села Мала Доч. В лісі потрапляю у дуже глибокий пісок і велосипед приходиться вести у руках.

Проїжджаю Малу Доч і їду у Новоселівку. З Новоселівки прямую на трасу Київ - Москва. Ця траса не дуже приємне місце... Сама дорога нова і гарна, але фури і гонщики які проносяться біля мене на швидкості 150 км на годину не дуже мене тішать.

Починає сутеніти і я шукаю місце для ночівлі. Знаходжу лісок за 200 метрів від траси, біля річки Борзенка. Ставлю намет, пристібаю велосипед до дерева та лягаю спати. Не вечеряю. Через спеку їсти не хочеться взагалі. П’ю воду. У цю подорож я навіть спальник не брав.

День 1. Технічні подробиці.
Дата: 07.08.2010 
Маршрут: Конотоп - ночівля біля Борзни 
Погода: сонячно і дуже спекотно

Пройдена відстань: 94,46 км

Час у дорозі: 05:24

Середня швидкість: 17,5

Максимальна швидкість: 34,3

Початок руху: 10:00

Закінчення руху: 21:00

День другий. Встаю близько 08:30. Температура у тіні вже досягла 30 градусів. Збираю табір, завантажую велосипед і знову повертаюся на трасу. Швидко доїжджаю до перехрестя траси та дороги на Борзну, та звертаю у напрямку села Велика Загорівка. У селі їм. Вперше випробував свою нову кухню. Нещодавно вирішив замінити двох літрову походну каструлю на однолітрову, а також придбав нового газового пальника. Старий чудово працює, але дуже великий для подорожів соло. Також я пошив чохол для цього всього. Раніше кухня займала приблизно половину велобаула (одну штанину), а зараз вона займає мінімум місця у одній штанині. Ось так виглядає: каструля, сковорідка, газовий балон та пальник у чохлі:

Їду у напрямку села Плиски. Спека просто пекельна. Гарячий вітер не приносить ніякої прохолоди. Смола на дорогах плавиться і на ній надуваються бульбашки.

Виявляється це був найспекотніший день літа. Коли заходиш у тінь і температура на термометрі падає до 36 градусів то здається, що тобі так комфортно ніби навіть прохолодно. Це якщо з 45 порівнювати. :) Минаю село Плиски, Хороше Озеро. Вказівник показує напрямок до меморіалу Героям Крут. Тут 29 січня 1918 року відбувся бій між більшовицькою армією Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

Зараз тут встановлено пам’ятний знак та організовано музей який розповідає про події які там відбувалися. Експозиції музею обладнано у старих залізничних вагонах.


Знову ж таки організовано все дуже гарно. Мені запропонували подивитися 12 хвилинний фільм у вагоні обладнаним великим жидкокристалічним телевізором та кондиціонером. Вхід вільний.

Подивившись фільм я непоспішаючи вирушив до Ніжина. Проїхався по місту та вирушив на залізничний вокзал.

Близько 17:00 я був на вокзалі часу до електрички (20:35) було вдосталь але спека відбивала будь яке бажання знаходитися на сонці і тому весь цей час я просидів у приміщені вокзалу. Потім склав велосипед і речі.

До речі, я, за допомогою секундоміра, спробував зафіксувати час який мені необхідний для того щоб повністю запакувати всі речі і велосипед. Не дуже поспішаючи я зробив це за приблизно 8 хвилин.

День 2. Технічні подробиці.
Дата: 08.08.2010
Маршрут: ночівля біля Борзни - Ніжин 
Погода: сонячно і дуже спекотно 
Пройдена відстань: 75,6 км

Час у дорозі: 04:26

Середня швидкість: 17,0

Максимальна швидкість: 27,6

Початок руху: 09:30

Закінчення руху: 17:00

Електричка у Ніжині спізнилася, а потім дуже довго десь стояла... Як результат у Києві вона спізнилася на 50 хвилин і я не встиг на потяг до Вінниці. У Києві я мав бути о 22:28 і о 23:14 мав пересісти на потяг до Вінниці. Я взяв новий квиток і пішов до начальника вокзалу за довідкою про те що електричка спізнилася. Але мені у грубій формі відповіли, що електричка запізнилася не на 50, а на 7, сказали, що це я сам десь лазив, спізнився на потяг і потім прийшов до них з претензіями... Я написав скаргу у книгу скарг і поїхав у Вінницю о другій ночі. У Вінниці був о п’ятій.

Не дивлячись на інцидент з потягом і навіть на спеку це була класна подорож. На півночі України є ще багато чого цікавого і я думаю, що при найпершій нагоді я знову туди повернусь.

Всі фото можна подивитися ось тут:

Велопохід: Конотоп - Батурин - Крути - Ніжин

Мапу можна подивитися ось тут.